селезінка

СЕЛЕЗІ́НКА, и, ж., анат. Кровотворний орган хребетних тварин і людини, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції; міститься в черевній порожнині.

Спленін — гормон селезінки, посилює знешкоджуючу функцію організму і тим самим допомагає при лікуванні хворих на токсикоз вагітності і променеву хворобу (Наука.., 1, 1962, 49);

Коні цокотіли копитами по льоду,.. ганяли по дворищу, кевкали селезінкою (Тют., Вир, 1964, 414).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. селезінка — селезі́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. селезінка — -и, ж., анат. Кровотворний орган хребетних тварин і людини, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції. Блукаюча селезінка — селезінка, яка надмірно зміщується внаслідок слабкості зв'язкового апарату, вродженої відсутності брижі шлунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. селезінка — (анатом.) коса, сележінь Словник чужослів Павло Штепа
  4. селезінка — СЕЛЕЗІ́НКА, и, ж., анат. Кровотворний орган людини і хребетних тварин, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції; міститься в черевній порожнині. Словник української мови у 20 томах
  5. селезінка — Орган хребетних, що належить до судинної системи; в людини міститься під діафрагмою, зліва по ходу десятого ребра; кумулює кров, місце розпаду кров'яних тілець, переважно еритроцитів; виробляє лімфоцити, моноцити, антитіла. Універсальний словник-енциклопедія
  6. селезінка — СЕЛЕЗІ́НКА, КОСА́ діал. Словник синонімів української мови
  7. селезінка — Селезі́нка, -нки, -нці; -зі́нки, -зі́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)