селезінка
СЕЛЕЗІ́НКА, и, ж., анат. Кровотворний орган хребетних тварин і людини, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції; міститься в черевній порожнині.
Спленін — гормон селезінки, посилює знешкоджуючу функцію організму і тим самим допомагає при лікуванні хворих на токсикоз вагітності і променеву хворобу (Наука.., 1, 1962, 49);
Коні цокотіли копитами по льоду,.. ганяли по дворищу, кевкали селезінкою (Тют., Вир, 1964, 414).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- селезінка — селезі́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- селезінка — -и, ж., анат. Кровотворний орган хребетних тварин і людини, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції. Блукаюча селезінка — селезінка, яка надмірно зміщується внаслідок слабкості зв'язкового апарату, вродженої відсутності брижі шлунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- селезінка — (анатом.) коса, сележінь Словник чужослів Павло Штепа
- селезінка — СЕЛЕЗІ́НКА, и, ж., анат. Кровотворний орган людини і хребетних тварин, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції; міститься в черевній порожнині. Словник української мови у 20 томах
- селезінка — Орган хребетних, що належить до судинної системи; в людини міститься під діафрагмою, зліва по ходу десятого ребра; кумулює кров, місце розпаду кров'яних тілець, переважно еритроцитів; виробляє лімфоцити, моноцити, антитіла. Універсальний словник-енциклопедія
- селезінка — СЕЛЕЗІ́НКА, КОСА́ діал. Словник синонімів української мови
- селезінка — Селезі́нка, -нки, -нці; -зі́нки, -зі́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)