1. Словник української мови в 11 томах

селюх

СЕЛЮ́Х, а́, ч., діал. Селюк.

Він був тип міського хлопця, повна супротилежність того несмілого та боязливого селюха, яким був я (Фр., IV, 1950, 207);

Я з тим і не таюся, що я простий селюх (Март., Тв., 1954, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. селюх — селю́х іменник чоловічого роду, істота селюк діал. Орфографічний словник української мови
  2. селюх — див. селянин Словник синонімів Вусика
  3. селюх — -а, ч., діал. Селюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. селюх — СЕЛЮ́Х, а́, ч., діал. Селюк. Він був тип міського хлопця, повна супротилежність того несмілого та боязливого селюха, яким був я (І. Франко); Я з тим і не таюся, що я простий селюх (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах