семафор

СЕМАФО́Р, а, ч.

1. зал. Сигнальний пристрій на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія.

Потяг надходив до міста. Пустив семафор його на станцію (Ю. Янов., І, 1958, 71);

Блиснули вогні семафорів іздалеку (Мик., І, 1957, 180);

Над рейками підвів білосніжне плече семафор (Кучер, Зол. руки, 1948, 221);

*Образно. Хороше це, знати повну силу своїх двадцяти трьох років, бачити, як на всіх шляхах для тебе відкрилися семафори, куди хочеш, туди йдеш, і буде удача (Собко, Нам спокій.., 1959, 15);

*У порівн. Обабіч дороги бовваніли начебто ті самі ферми, заретушовані сивим дощем, з журавлями колодязів, піднятими, як семафори (Гончар, III, 1959, 182).

2. мор. Спосіб зорової сигналізації, яка здійснюється прапорцями, зміною положення рук;

// Спеціальний апарат, що встановлюється на березі для сигналізації суднам.

Береговий семафор.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семафор — семафо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. семафор — семафо́р (від грец. σήμα – знак сигнал і ...фор) 1. Постійний сигнальний знак на залізничному чи річковому транспорті, який показує дозвіл чи заборону руху поїздів або суден. 2. С. морський – спосіб зорової сигналізації у флоті (прапорцями, ліхтарем тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  3. семафор — Гаслівка, бекета, див. топоньот Словник чужослів Павло Штепа
  4. семафор — див. СИГНАЛ. Словник синонімів Караванського
  5. семафор — -а, ч. 1》 зал. Сигнальний пристрій на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія. 2》 мор. Спосіб зорової сигналізації, яка здійснюється прапорцями, зміною положення рук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. семафор — Пристрій біля залізничної колії для передавання сигналів (положенням або світлом) машиністам поїздів про необхідність зупинки, зменшення швидкості, подальшого руху; розрізняють с. плечові та світлові. Універсальний словник-енциклопедія
  7. семафор — Семафо́р, -ра; -фо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. семафор — СЕМАФО́Р, а, ч. 1. зал. Сигнальний пристрій на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія. Потяг надходив до міста. Пустив семафор його на станцію (Ю. Яновський); Блиснули вогні семафорів іздалеку (І. Словник української мови у 20 томах