1. Словник української мови в 11 томах

сенсаційний

СЕНСАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який викликає або здатний викликати сенсацію; розрахований на сенсацію.

На ранок 13 червня 1877 року весь Львів обійшла сенсаційна вість: у Галичині з’явились соціалісти! (Кол., Терен.., 1959, 253);

В романі «Господарство доктора Гальванеску» мова йшла про сенсаційні експерименти буржуазного «ученого» (Смолич, Розмова.., 1953, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сенсаційний — сенсаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сенсаційний — див. НЕЙМОВІРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сенсаційний — -а, -е. Який викликає або здатний викликати сенсацію; розрахований на сенсацію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сенсаційний — Надзвичайний, приголомшений, нечуваний, дивоглядний, здивований, вражливий Словник чужослів Павло Штепа
  5. сенсаційний — СЕНСАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який викликає або здатний викликати сенсацію; розрахований на сенсацію. На ранок 13 червня 1877 року весь Львів обійшла сенсаційна вість: у Галичині з'явились соціалісти! (П. Словник української мови у 20 томах
  6. сенсаційний — сенсаці́йний розрахований на сенсацію; той, що стосується сенсації; переносно – вражаючий, той, що виходить за межі звичайного. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. сенсаційний — ГОЛОСНИ́Й (який набув великого розголосу), ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й, ГАЛАСЛИ́ВИЙ, СЕНСАЦІ́ЙНИЙ (який викликає сенсацію); ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ (який дивує, приголомшує); ПІКА́НТНИЙ (який викликає нездоровий інтерес). Словник синонімів української мови
  8. сенсаційний — Сенсаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)