сенс
СЕНС, у, ч.
1. Суть чого-небудь; зміст.
Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (Зеров, Вибр., 1966, 148);
Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Смолич, Мир.., 1958, 36);
// Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила.
Про що саме точно говорив Опанасові Чуприна чи Кравчина, на жаль, ми нічого не можемо сказати.., бо це треба було чути. В цьому весь сенс (Довж., І, 1958, 74).
2. Розумна підстава; рація ( див. ра́ція²).
Експертиза запропонувала деякі зміни в будуванні шлюзів і гідростанції [Дніпрельстану]. Останню визнано за доцільне ставити ближче до берега, ніж раніше запроектовано. В цьому є сенс, бо зменшуються скельні роботи і, розуміється, здешевлюється будівництво (Коцюба, Нові береги, 1959, 16);
В словах Сидорчука є певний сенс (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 103);
— Я ж віддала тобі і серце, і життя, — Маєток свій оддам, полину за тобою.. — До яких ти Речей додумалась! Тут сенсу ані крихти! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 247);
// Доцільність, корисність чого-небудь.
Попихкуючи сигарою, Колінз уважно читав доповідну записку Горстмаєра про сенс і стан наукових досліджень (Рибак, Час.., 1960, 60).
◊ Ма́ти сенс — те саме, що Ма́ти ра́цію ( див. ма́ти²).
— Літератор має сенс, але це суть не його справи, — подумав і ще раз підкреслив (Рибак, Помилка.., 1940, 73).
3. Мета, основне призначення чого-небудь.
Ми — покоління, виховане Жовтнем і віддане революції. В цій відданості наш зміст і в ній сенс нашого життя (Сміл., Сад, 1952, 67);
Кілька днів тому, коли стався був між ними розрив, думала [Таня] — не переживе. Життя без нього для неї одразу згасло, злиняло, втратило сенс (Гончар, Людина.., 1960, 5).
Значення в інших словниках
- сенс — сенс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сенс — (внутрішній) зміст, суть; (увесь) значення, о. сила; (життя) мета, поклик; ФР. рація, доцільність, корисність. Словник синонімів Караванського
- сенс — [сенс] -нсу, м. (ў) -н'с'і, мн. -нсие, -н'с'іў Орфоепічний словник української мови
- сенс — -у, ч. 1》 Сутність чого-небудь; значення; зміст. || Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила. 2》 Розумна підстава; рація (див. рація II). || Доцільність, корисність чого-небудь. 3》 Мета, основне призначення чого-небудь. 4》 Почуття, замисел. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сенс — Глузд, зміст, тяма, див. смисл, товк Словник чужослів Павло Штепа
- сенс — СЕНС, у, ч. 1. Суть чого-небудь; зміст. Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (М. Зеров); Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Ю. Словник української мови у 20 томах
- сенс — (лат. sensus – смисл, від sentio – вважаю) 1. Значення. 2. Почуття, замисел. Словник іншомовних слів Мельничука
- сенс — ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю. Фразеологічний словник української мови
- сенс — I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко); — Жукова мені заявила,.. Словник синонімів української мови
- сенс — Сенс, се́нсу, -сові, в -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сенс — рос. сенс 1. Замисел, почуття, значення. 2. Переносно — є смисл щось зробити, досягти позитивних значень. Eкономічна енциклопедія