сенс

Значення в інших словниках

1. сенс — сенс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. сенс — [сенс] -нсу, м. (ў) -н'с'і, мн. -нсие, -н'с'іў Орфоепічний словник української мови
3. сенс — -у, ч. 1》 Сутність чого-небудь; значення; зміст. || Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила. 2》 Розумна підстава; рація (див. рація II). || Доцільність, корисність чого-небудь. 3》 Мета, основне призначення чого-небудь. 4》 Почуття, замисел. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сенс — Глузд, зміст, тяма, див. смисл, товк Словник чужослів Павло Штепа
5. сенс — СЕНС, у, ч. 1. Суть чого-небудь; зміст. Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (М. Зеров); Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Ю. Словник української мови у 20 томах
6. сенс — (лат. sensus – смисл, від sentio – вважаю) 1. Значення. 2. Почуття, замисел. Словник іншомовних слів Мельничука
7. сенс — ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю. Фразеологічний словник української мови
8. сенс — I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко); — Жукова мені заявила,.. Словник синонімів української мови
9. сенс — Сенс, се́нсу, -сові, в -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сенс — СЕНС, у, ч. 1. Суть чого-небудь; зміст. Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (Зеров, Вибр., 1966, 148); Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
11. сенс — рос. сенс 1. Замисел, почуття, значення. 2. Переносно — є смисл щось зробити, досягти позитивних значень. Eкономічна енциклопедія