сердечко

СЕРДЕ́ЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до се́рце 1-3.

Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Гл., Вибр., 1951, 160);

Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля (Мирний, І, 1949, 211);

— Сестрице Катрусю! сердечко! чого ви сумуєте? (Вовчок, І, 1955, 93);

Горобець маленький, а сердечко має (Номис, 1864, № 3323);

// перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця.

Поміж молодою травою, наче хто росою бризнув, рясно цвіли білі квіти, темніли сердечка дикого часнику (Стельмах, На.. землі, 1949, 471);

// Коханий або кохана.

Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (Нар. лірика, 1956, 194).

Рот (ро́тик) серде́чком — рот, що формою нагадує серце.

Личко повне і рум’яне,.. Ротик сердечком, одкритий, І чудові білі зуби (Л. Укр., IV, 1954, 173).

2. Середина, внутрішня частина якогось предмета;

// Графітний стержень олівця; осердя.

У правій руці Романа Петровича забігала тоді по полотні якась чи то вуглина, чи оголене сердечко якогось темного олівця (Коз., Сальвія, 1959, 75).

3. Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин; серцевина.

Старе грушеве дерево.. Сучки світяться круглими сердечками (Гуц., З горіха.., 1967, 205);

З хвороб, спричинюваних несприятливими умовами середовища, буряки уражує гниль сердечка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 182).

4. Верхівкова брунька у трав’янистих рослин.

Розсаду [суниць] садять на таку глибину, на якій вона росла на маточній ділянці, причому стежать, щоб сердечка не були присипані землею (Сад. і ягідн., 1957, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сердечко — се́рде́чко 1 іменник середнього роду серце; середина, внутрішня частина якогось предмета; серцевина стовбура; верхівкова брунька у трав'янистих рослин се́рде́чко 2 іменник середнього роду, істота кохана, коханий серде́чко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сердечко — СЕРДЕ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до се́рце 1–3. Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б'ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Л. Глібов); Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля (Панас Мирний); – Сестрице Катрусю! сердечко!... Словник української мови у 20 томах
  3. сердечко — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
  4. сердечко — див. дівчина Словник синонімів Вусика
  5. сердечко — -а, с. 1》 Зменш.-пестл. до серце 1-3). || перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця. || Коханий або кохана. 2》 Середина, внутрішня частина якогось предмета. || Графітний стержень олівця; осердя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сердечко — Сердечко, -ка с. ум. отъ серце. Словник української мови Грінченка