сестра

СЕСТРА́, и́, ж.

1. Кожна з дочок стосовно до інших дітей того ж батька або матері.

Добро́, у кого є госпо́да, А в тій госпо́ді є сестра Чи мати добрая (Шевч., II, 1963, 97);

Приїхали надвечір усі богуславські панки з синами, приїхали Олесині сестри (Н.-Лев., III, 1956, 138);

В осінню ніч сорок першого року прощання лунали над Дніпром. Батьки й матері прощалися з дітьми, чоловіки з жінками, брати з сестрами (Довж., І, 1958, 280);

*У порівн. Не нянькою була Оленка в панії.., а рідною сестрою (П. Куліш, Вибр., 1969, 280);

— Я ж люблю Зоню, як рідну, як сестру! (Л. Укр., III, 1952, 655);

// перен. Що-небудь близьке, споріднене.

Вся передова українська література завжди мала за старшу сестру і друга, за вчителя велику російську літературу (Рад. Укр., 18.I 1954, 2);

Сила і спритність, кажуть, — рідні сестри. Де одна не впорається, там друга прийде на підмогу (Добр., Очак. розмир, 1965, 50);

Я не все тоді зрозумів з його слів. Але відчував, що є правда у тому кожному слові, і за ту правду любив. Недаром же кажуть: любов — правді сестра (Мур., Бук. повість, 1959, 208).

Двою́рідна сестра́; Сестра́ у пе́рших — дочка дядька або тітки;

Зве́дена сестра́ див. зве́дений;

Моло́чна сестра́ — дочка годувальниці стосовно вигодуваних нею чужих дітей, а також ці діти стосовно дочки годувальниці;

Назва́на сестра́ див. назва́ний;

Нарече́на сестра́ див. нарече́ний;

Трою́рідна сестра́; Сестра́ у дру́гих — дочка двоюрідного дядька або тітки.

◊ Як брат з сестро́ю; Як сестра́ з бра́том:

а) дуже дружно.

Чесною працею он скільки надбали! Чесно вони й поживуть його… у миру та в ладу, як брат з сестрою… (Мирний, І, 1949, 177);

— Поцілуй мене, Лисичко-сестричко, в самі уста, — просив Їжак. — Адже ж ми вік звікували, як брат з сестрою (Фр., IV, 1950, 77);

б) не маючи любовних зв’язків; як рідні.

[Маруся:] Я його гень-гень [ген-ген] за село проводила, і попрощались з ним, як сестра з братом. А Наталя недалечко була, угляділа нас, як ми прощались, та подумала, що Василь її не любить, а мене любить, бо він цілувався зо мною (Мирний, V, 1955, 70).

2. Жінка, яку єднають з ким-небудь спільні інтереси, прагнення, спільне становище і т. ін.

Ми щасливі: ми живемо в сім’ї великій, новій. І в цій сім’ї ми разом з усіма нашими братами й сестрами кладемо уклін нашому Пушкіну, нашому Шевченкові! (Рильський, X, 1962, 44);

Обплітали його білі, худенькі руки визволених сестер, чешок і словачок, котрих подоляк навіть не встигав запам’ятати в обличчя (Гончар, III, 1959, 423);

*Образно. Радість тричі орденоносної України поділяють її сестри — братні республіки, які делегували на.. торжества своїх посланців (Веч. Київ, 25. XII 1967, 2).

◊ Ва́ша сестра́ — ви, ти і подібні до вас, до тебе.

— Кіко [скільки] він вашої сестри, отаких-о мав — хо-хо! Та у него [нього] ув кожнім ув селі по любасці (Хотк., II, 1966, 171);

На́ша сестра́ — ми, я і подібні до нас, до мене.

[Катря:] Нашій сестрі тільки й на думці, аби з хлопцями пожирувати (Вас., III, 1960, 119).

3. Ласкаве звертання до сторонньої особи жіночої статі (перев. однакового віку з тим, хто звертається).

— Ідіть, сестро, до Семена, йдіть, любо! Вам буде краще (Коцюб., І, 1955, 44);

— Може, сестро, взяти собі хустку! — сказала молодиця до однієї дівчини (Н.-Лев., II, 1956, 45);

*Образно. Ой бандуро, рідна сестро, Золотії струни! Вложи в неї моє серце, Високії думи (П. Куліш, Вибр., 1969, 322).

4. також у сполуч. із сл. медична, санітарна. Особа середнього медичного персоналу в лікувальних закладах.

Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300);

Коридором тихо забігали медичні сестри й санітарки (Кучер, Трудна любов, 1960, 573);

У дні пожежі світової, коли в крові конала мла, ти санітарною сестрою в Червону Армію пішла (Сос., II, 1958, 363).

Милосер́дна сестра́ див. милосе́рдний;

Патрона́жна сестра́ — медична сестра, яка обслуговує хворих і немовлят у них удома;

Сестра́-жалібни́ця — те саме, що жалібни́ця 2.

Пішов хірург з лікарями й сестрами-жалібницями до перев’язочної (Довж., І, 1958, 319);

Були в сльозах і у крові їх.. лиця воскові, над ними, наче білі птиці, схилялись сестри-жалібниці… (Сос., II, 1958, 377);

*У порівн. Доки офіцер обережно, мов сестра-жалібниця, накладав на робітникову руку бинт, полковник, все ще м’яко усміхаючись, запитав: — Комуніст? (Панч, В дорозі, 1959, 65);

Сестра́ милосе́рдя див. милосе́рдя;

Сестра́-хазя́йка — особа, що відає господарством (білизною, інвентарем, іноді — харчуванням і т. ін.) у лікувальному закладі, будинку відпочинку і т. ін.

Спершу Вікторія, а потім Тамара непомітно поодинці прийшли в кімнату сестри-хазяйки (Хижняк, Тамара, 1959, 236);

Ста́рша сестра́ — медична сестра, одним із обов’язків якої є стежити за роботою середнього і молодшого медичного персоналу.

Оксана Пилипівна.. вже років двадцять жила вдовою і працювала старшою сестрою в одній із міських лікарень (Коз., Сальвія, 1959, 11).

5. Член жіночого релігійного братства; черниця.

Сестра Аркадія, скромно спустивши вії над пісним видом, спішилась до матушки з букетом троянд (Коцюб., II, 1955, 109);

Вона довго не насмілювалась постукати у браму монастиря сестер василіянок по вулиці Сапеги (Вільде, Сестри.., 1958, 425).