сизо

СИ́ЗО. Присл. до си́зий 1.

Од вибухів — багряно, чорно, сизо навколо простір дибився в диму… (Гонч., Вибр., 1959, 369);

// у знач. присудк. сл.

Опріч нас, мисливців, набилось у хату, як то звичайно буває, чимало народу. Закурили, аж сизо стало в хаті (Рильський, Веч. розмови, 1962, 48);

В кімнаті Івана Руденка, товариша голови повіткому, синьо і сизо від тютюнового диму (Стельмах, II, 1962, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сизо — Присл. до сизий 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сизо — СИ́ЗО. Присл. до си́зий 1. Од вибухів – багряно, чорно, сизо навколо простір дибився в диму... (І. Гончаренко); // у знач. пред. Опріч нас, мисливців, набилось у хату, як то звичайно буває, чимало народу. Закурили, аж сизо стало в хаті (М. Словник української мови у 20 томах
  3. сизо — си́зо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови