силища

СИЛИ́ЩА, і, ж. Збільш. до си́ла 1, 12.

[Юрко:] Ах ти, Антею мій, Антею! І як воно міститься в тобі? [Микита:] Що? [Юрко:] Така силища і така неміч! (Мам., Тв., 1962, 200);

— Розгулявся наш старий [Дніпро]! Свою силищу таки показав (Коцюба, Нові береги, 1959, 376);

Видати, хоч і вояки, а отаку силищу народу побачивши, та й трохи того… (Головко, II, 1957, 348).