силка

СИ́ЛКА, и, ж. Пестл. до си́ла 1.

Ой дав мене батько та з багатого дому, Виробила силку, та не знаю за кого? (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 41);

Ухопив Марусяк Андрія, здавив полонинською силкою коханою і, піднявши догори, вдарив об землю (Хотк., II, 1966, 199).

◊ Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лку (си́лки) кого — те саме, що Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лу (си́ли) ( див. си́ла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силка — -и, ж. Пестл. до сила 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. силка — СИ́ЛКА, и, ж. Пестл. до си́ла 1. Ой дав мене батько та з багатого дому, Виробила силку, та не знаю за кого? (з народної пісні); Ухопив Марусяк Андрія, здавив полонинською силкою коханою і, піднявши догори, вдарив об землю (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах