1. Словник української мови в 11 томах

символ

СИ́МВОЛ, у, ч.

1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища.

— На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (Н.-Лев., IV, 1956, 274);

Сите гудіння бджіл, десятки нових вуликів і мед, жовтий янтарний мед — символ добробуту — розвіювали дідові думки про загублений картуз (Донч., VI, 1957, 60);

Хліб на рушнику — це народний символ радісної зустрічі (Вол., Сади.., 1950, 10);

Ленінізм — вічно живе джерело революційної думки і революційної дії. Ім’я Леніна стало символом нового світу (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 7);

Найбільш поширеним символом в Ассірії, наприклад, був голуб, в Афінській республіці — сова (Наука.., 10, 1965, 38);

Голуб — символ миру; *У порівн. За вікном з одного боку стояла хмара, а з другого сонце. І зараз це небо стояло перед ним, неначе символ (Стельмах, II, 1962, 159).

◊ Си́мвол ві́ри:

а) (рел.) стислий виклад головних догматів християнства.

Син.. Галшки Гулевичівни в пориві релігійного екстазу повторював за ним [Алоїзієм] латинський символ віри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354);

— Ви б мені ще символ віри прочитали. — Обурення знову стало закипати в грудях Басової.. — Коли треба буде, і символ віри прочитаю, я його колись добре вчив, не забув і досі (Собко, Справа.., 1959, 112);

б) переконання, світогляд, погляди.

Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (Рад. Укр., 22.ІІІ 1950, 4).

2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін.

Найвиразніший символ лермонтовського неспокою, лермонтовського прагнення бурі — його «Парус» (Рильський, III, 1955, 210);

Символ дає митцеві можливість сконцентрувати в образі широке коло життєвих явищ, дозволяє гранично «згущати» і перебільшувати зображуване (Поезія.., 1956, 277).

3. мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття, запроваджене певною наукою.

Під символом функції.. у дужках вказуються всі зміни, від яких залежить дана функція (Курс мат. анал., II, 1956, 9);

Нейтрон прийнято позначати символом оп’ (Курс фізики, III, 1956, 371).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. символ — си́мвол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. символ — ІСТ. розпізнавчий знак; (добробуту) ознака, прикмета; (віри) догмати; МАТ. умовний знак <�позначення>; мн. СИМВОЛИ, символіка; п! ЗНАК, ЕМБЛЕМА. Словник синонімів Караванського
  3. символ — [символ] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. символ — -у, ч. 1》 Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. Корпоративні символи — назва фірми, знаки та торговельні зразки, які є важливою ознакою образу компанії. Корпораційні символи — те саме, що корпоративні символи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. символ — Знамено Словник чужослів Павло Штепа
  6. Символ — Означає яку-небудь ідею, істину, явище, чи є ними, однак сам по собі не є тим, що представляє. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. символ — СИ́МВОЛ, у, ч. 1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. – На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (І. Словник української мови у 20 томах
  8. символ — син. блямба, бобик, вухо, жабка, песик, собака, собачка. Словник жарґонної лексики української мови
  9. символ — си́мвол (від грец. σύμβολον – знак, прикмета, ознака) 1. Умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища. С. бувають речові (напр., червоний галстук у радянських піонерів), образні (напр., в СРСР емблема «Серп і молот» –... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. символ — I особливий різновид знака, що заміняє певну реальність (ск., національний герой — с. єдності народу). II мотив або сукупність мотивів мистецького твору, позначає глибоко прихований... Універсальний словник-енциклопедія
  11. символ — си́мвол ві́ри. Переконання, світогляд, погляди. Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (З газети). Фразеологічний словник української мови
  12. символ — СИМВОЛ (від грецьк. σύμβολου — знак, прикмета, ознака) — форма виразу і передачі духовного змісту культури через певні матеріальні предмети чи спеціально створювані образи та дії, що виступають як знаки цього змісту. В семіотиці... Філософський енциклопедичний словник
  13. символ — СИ́МВОЛ (умовне позначення чогось), ЕМБЛЕ́МА, ЗНАК. Словник синонімів української мови
  14. символ — Си́мвол, -ла, -лові; -воли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)