1. Філософський енциклопедичний словник

символ

СИМВОЛ (від грецьк. σύμβολου — знак, прикмета, ознака) — форма виразу і передачі духовного змісту культури через певні матеріальні предмети чи спеціально створювані образи та дії, що виступають як знаки цього змісту. В семіотиці С. іноді розглядають як різновид багатозначного (іноді безконечнозначного) знака. Образний С. втілює також алегорію свого змісту. На ранньому ступені розвитку людського мислення С. виникав стихійно як вияв прагнення людини до пізнання дійсності (напр., колесо — С. сонця, молот — С. блискавки). С. як засіб узагальнення використовують у мистецтві, літературі, науці. На відміну від ірраціонально-спекулятивних та містичних поглядів на С. як сакральний феномен чи результат свавільної гри свідомості, що нібито прагне до умовностей, ріаціоналістичний досвід науки та мистецтва свідчить на користь розглядання С. як специфічного засобу освоєння дійсності в її нетривіальних формах. Взірцем логічно точного С. може слугувати будьяка математична функція, що може бути розкладена в безконечний ряд значень, для яких вона виступає принципом, законом чи методом конструювання Р. озрізняють С. у культурі та науці: С. у культурі — знакова форма предметночуттєвого буття художнього образу, яка містить у згорнутому вигляді багатоманітність ціннісних значень та естетичних смислів. Особливо великого значення С. набули у культурі Середньовіччя, де вони відігравали роль інтелектуальної канви, на основі якої була створена впорядкована система світобудови, здатна охопити безконечні зв'язки і відношення дійсності. Символізм тут виконує роль методу поєднання земного світу людини з горнім світом — світом найдосконалішої реальності і єдності Бога. С. у науці за смислом близький до поняття "знак", але, на відміну від останнього, наділений невичерпною багатозначністю образу, що дозволяє через кожне часткове явище дати цілісне уявлення світу. За своєю природою С. тяжіє до діалогічної форми пізнання, оскільки зміст його може бути розкритий тільки у людському спілкуванні, за межами якого С. вироджується у пусту форму.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. символ — си́мвол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. символ — ІСТ. розпізнавчий знак; (добробуту) ознака, прикмета; (віри) догмати; МАТ. умовний знак <�позначення>; мн. СИМВОЛИ, символіка; п! ЗНАК, ЕМБЛЕМА. Словник синонімів Караванського
  3. символ — [символ] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. символ — -у, ч. 1》 Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. Корпоративні символи — назва фірми, знаки та торговельні зразки, які є важливою ознакою образу компанії. Корпораційні символи — те саме, що корпоративні символи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. символ — Знамено Словник чужослів Павло Штепа
  6. Символ — Означає яку-небудь ідею, істину, явище, чи є ними, однак сам по собі не є тим, що представляє. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. символ — СИ́МВОЛ, у, ч. 1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. – На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (І. Словник української мови у 20 томах
  8. символ — син. блямба, бобик, вухо, жабка, песик, собака, собачка. Словник жарґонної лексики української мови
  9. символ — си́мвол (від грец. σύμβολον – знак, прикмета, ознака) 1. Умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища. С. бувають речові (напр., червоний галстук у радянських піонерів), образні (напр., в СРСР емблема «Серп і молот» –... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. символ — I особливий різновид знака, що заміняє певну реальність (ск., національний герой — с. єдності народу). II мотив або сукупність мотивів мистецького твору, позначає глибоко прихований... Універсальний словник-енциклопедія
  11. символ — си́мвол ві́ри. Переконання, світогляд, погляди. Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (З газети). Фразеологічний словник української мови
  12. символ — СИ́МВОЛ (умовне позначення чогось), ЕМБЛЕ́МА, ЗНАК. Словник синонімів української мови
  13. символ — Си́мвол, -ла, -лові; -воли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. символ — СИ́МВОЛ, у, ч. 1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. — На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах