1. Словник української мови в 11 томах

синьомундирник

СИНЬОМУНДИ́РНИК, а, ч., дорев. Жандарм, який носив мундир синього кольору.

Наблизившись, Леся помітила на східцях кількох синьомундирників (М. Ол., Леся, 1960, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синьомундирник — синьомунди́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. синьомундирник — СИНЬОМУНДИ́РНИК, а, ч., іст. Жандарм, який носив мундир синього кольору. Наблизившись, Леся помітила на східцях кількох синьомундирників (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах