синівський

СИНІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до син 1, 2, 7; притаманний, власт. синові.

Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив’язанням (Фр., VI, 1951, 202);

Раптом поривно подався [Артем] постаттю до матері, у невимовній синівській любові, і мовчка схиливсь до її натруджених рук (Головко, II, 1957, 510);

Так і не подивився старий на себе збоку, не дійшло до нього, що ..й синівська любов має право на вимогливість (Шовк., Людина.., 1962, 276);

Знаючи Гнатів твердий характер та його синівську вірність, мати не раз користалася з його швидких ніг (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 41);

Не як блудний син,.. а з синівською сонячною радістю повернувся Остап на рідну шахту (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 358);

Серце гуцула Гаврищука повне синівської любові до рідних гір (Мас., Роман.., 1970, 343);

Наші серця сповнюються синівської любові до партії, яка постійно дбає про піднесення національної формою, соціалістичної змістом радянської культури (Рад. Укр., 6.I 1957, 1).