сироватка

СИРО́ВАТКА, и, ж.

1. Рідина, яка виділяється при згортанні молока та при утворенні з нього кислого молока й сиру.

Коли нема на молоці, то й на сироватці не буде (Укр.. присл.., 1955, 273);

От подали сироватку, Циган уплітає [уминає], Аж тут кума вареники З печі висуває (Рудан., Тв., 1959, 172);

— Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить. Але глядіть, скажу вам, щоб потім не каялись: хтось сметанку збере, а вам і сироватки не дістанеться (Стельмах, І, 1962, 198);

*У порівн. — Погана у вас в Бієвцях горілка, неначе сироватка з перцем,— сказав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 320).

◊ Крути́тися як (мов і т. ін.) му́ха (му́хи) в сиро́ватці:

а) бути постійно заклопотаним, дуже зайнятим; метушитися;

б) перебувати в неприємному, скрутному становищі.

Де ж хто таке чував? Запросити гостей до себе, нагодувати їх, напоїти, а потім своїми заздалегідь обдуманими запитаннями ставити в таке становище, щоб ті нещасні гості крутилися як мухи в сироватці (Вільде, Повнол. діти, 1960, 229).

2. біол., мед. Рідина, що утворюється з крові та лімфи при їх зсіданні поза організмом і використовується в медицині як лікувальний і діагностичний засіб.

Є всі підстави вважати, що протитіла утворюються в тій самій частині організму, де утворюються і білки сироватки (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 66);

Не допомогли Орлюкові ні протигангренозна сироватка, ні спроба переливання крові (Довж., Зач. Десна, 1957, 308).

∆ Іму́нні сиро́ватки — застосовувані для лікування та профілактики препарати, що їх одержують із крові людини й тварин, які перехворіли на певні інфекційні захворювання.

З часів відкриття імунних сироваток робилися спроби застосування їх не лише при відповідних інфекціях, але й при різних інших захворюваннях (Мікр. ж., XXIII, 1, 1961, 57).