1. Словник української мови в 11 томах

сирти

СИ́РТИ, ів, мн. (одн. сирт, у, ч., розм.). Високогірні рівні ділянки гірських систем, зайняті степами та напівпустелями.

У верхніх частинах хребтів [Тянь-Шаню] трапляються рівні, горизонтальні з обривистими краями поверхні — сирти (Фіз. геогр., 7, 1957, 181);

Отари паслися поруч, на сирті, де послужливий вітер здував зайвий сніг, так що вівці й коні самі здобували собі взимку з-під снігу корм (Тулуб, В степу.., 1964, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сирти — -ів, мн. (одн. сирт, -у, ч., розм.). Високогірні рівні ділянки гірських систем, зайняті степами та напівпустелями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сирти — СИ́РТИ, ів, мн. (одн. сирт, у, ч., розм.). Високогірні рівні ділянки гірських систем, зайняті степами та напівпустелями. У верхніх частинах хребтів [Тянь-Шаню] трапляються рівні, горизонтальні з обривистими краями поверхні – сирти (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах