сирість
СИ́РІСТЬ, рості, ж.
1. Властивість і стан за знач. сири́й 1-3, 6.
Уранці туманцем, удень сонечком, а увечері морозцем — повитягувало з неї [землі] усю сирість (Кв.-Осн., II, 1956, 123);
[Лукерія Степановна:] Жили ми у підвалі, боже, у якій багнюці та в сирості (Кроп., II, 1958, 301);
Поїхав якось Семен до глинища.. Копає.. Утомиться — сяде, спочине, скрутить цигарку, викурить у холодочку. Та й кобилі гарно: від глини сирість іде, муха не так б’є (Хотк., І, 1966, 127).
2. Надмір вологи де-небудь, у чомусь; підвищена вологість.
Всепроймаюча петербурзька сирість ломила руки й ноги (Ільч., Серце жде, 1939, 335);
Знадвору потягнуло сирістю, важким, пересиченим вогкістю повітрям (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132).
3. розм. Специфічний запах чого-небудь.
Витягли [рибалки] човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах. Запахло по березі баговинням, мулом та риб’ячою сирістю (Н.-Лев., І, 1956, 69).
Значення в інших словниках
- сирість — си́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сирість — -рості, ж. 1》 Властивість і стан за знач. сирий 1-3), 6). 2》 Надмір вологи де-небудь, у чомусь; підвищена вологість. 3》 розм. Специфічний запах чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сирість — Волога, вільга, вільгота, моква, мокреча, мокряччя Словник чужослів Павло Штепа
- сирість — СИ́РІСТЬ, рості, ж. 1. Властивість і стан за знач. сири́й 1–3, 6. Уранці туманцем, удень сонечком, а увечері морозцем – повитягувало з неї [землі] усю сирість (Г. Словник української мови у 20 томах
- сирість — ВОЛО́ГІСТЬ (наявність вологи у чомусь), ВО́ГКІСТЬ, СИ́РІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ рідше, ВІЛЬГО́ТА рідше, ВІЛЬГО́ТНІСТЬ рідше, ВІ́ЛЬГА рідше. Вологість насичувала повітря (О. Гончар); Знадвору потягнуло сирістю, важким пересиченим вогкістю повітрям (В. Словник синонімів української мови
- сирість — Сирість, -рости ж. 1) Сырость, влажность. 2) Особый запахъ рыбный. Ном. № 1270. Запахло на березі баговінням, мулом та риб'ячою сирістю. Левиц. І. 125. Словник української мови Грінченка