ситий

СИ́ТИЙ, а, е.

1. Який не відчуває голоду, наївся.

— Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61);

[Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (Фр., IX, 1952, 138);

— А ми бідні чи багаті? — І не бідні і не багаті,— каже мама,— але ж ми ситі, а він [жебрак] голодний (Смолич, II, 1958, 12);

// чим, рідше з чого. Який угамував голод, з’ївши що-небудь (перев. у малій кількості).

— Що вони [звірі] собі думають?.. Може, їм здається, що одною Вороною я маю бути два дні ситий? (Фр., IV, 1950, 72);

Зараз ведмідь з’їсть її — зараз! — Чи ж буде ситий він з неї? (Вовчок, 1955, 341);

// у знач. ім. си́тий, того, ч.; си́та, тої, ж. Людина, що не відчуває голоду, угамувала його.

— Правду кажуть у народі: ситий голодному не товариш (Цюпа, Назустріч.., 1958, 105);

// Власт. людині або тварині, що угамувала голод.

На подвір’ї побрязкують ланцюгами вовкодави, а всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Стельмах, І, 1962, 307);

// чим, рідко чого, перен. Який має щось, зазнав чогось удосталь донесхочу.

І жаль мені, що тебе нема тут, і радію заразом, що не довелось тобі закушати [скуштувати] тих невигод, якими ми ситі вже (Коцюб., III, 1956, 145);

В його уяві мигнув образ жінки — помарнілої, сумної та голодної, ситої хіба побоями та слізьми (Фр., V 1951, 34);

[Річард:] Я вже звідти рвався, я вже ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди (Л. Укр., III, 1952, 42).

◊ І вовки́ [були́ (бу́дуть)] си́ті, і ко́зи ці́лі; І ко́зи [були́ (бу́дуть)] си́ті, і (й) сі́но ці́ле див. коза́;

Си́тий і вкри́тий — забезпечений усім необхідним для існування — їжею, одягом, житлом.

Увесь вік ходив ситий і вкритий (Сл. Гр.).

2. Добре вгодований (про людей, тварин та частини їх тіла); гладкий.

— Наймички в його [попа] — вражі дочки, гладкі, ситі, як годовані льохи, прокляті, завзятущі! — гукав один п’яниця на все подвір’я (Н.-Лев., IV, 1956, 151);

З нього [воза] вилізло двоє: один ситий.., а другий — захудлий [худий], босий (Хотк., І, 1966, 136);

Під низеньким штахетом пара ситих, добре догляджених [доглянутих] коней біля жовтої тачанки. Поверну голови від рептуха, дивляться на Галину (Крот., Сини.., 1948, 41);

Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи коротенькими крилами, ледве перенесла кілька ступенів своє тяжке, сите тіло (Коцюб., І, 1955, 18);

З першого разу не злюбив Василь Йосипенка, сміявся, глузував з його товстого ситого брюха (Мирний, І, 1955, 169);

— Не забули своєї мавки? — Мар’яни? — заграло самозадоволення на ситому обличчі агента (Стельмах, II, 1962, 256);

// у знач. ім. си́тий, того, ч.; си́та, тої, ж. Добре вгодована людина.

— Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (Козл., Ю. Крук, 1957, 399);

// Добре налитий, повний (про зерно); ваговитий.

Пшеничне зерно, як кришталь, переливалося на сонці, сите, лискуче, тішило око (Горд., Дівчина.., 1954, 127);

// Густий, соковитий (про траву).

Метелиця ввійшла в річку, припала до чистої води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував (Шиян, Баланда, 1957, 242).

3. Який живе в достатку; багатий, заможний.

Тут Віра Павлівна промовила: — А що, Миколай Іванович! Може, років через п’ять, а багато-багато як через десять, і я буду отут кричати. Тоді ви, .. ситі людці, і не подивитесь на мене: гидко вам буде… (Хотк., І, 1966, 58);

Я міг би стати міщанином ситим, Мізерних ідеалів шукачем. Ти, Батьківщино, вчила мене жити, Дбайливо підпираючи плечем (Дмит., Київські кручі, 1962, 156);

// у знач. ім. си́ті, тих, мн. (си́тий, того, ч., си́та, тої, ж.). Багаті, заможні люди; багачі.

Закипала гнівом Маркова душа проти ситих (Цюпа, Назустріч.., 1958, 256);

Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих — ситих, імущих (Вільде, Сестри.., 1958, 281);

// Сповнений достатку (про життя).

Перед нею проходило її сите, безтурботне життя (Мик., II, 1957, 295);

[Косяк:] Людині завжди чогось мало — таке життя. [Кряж:] І тобі мало? [Косяк (посміхнувся):] Мало, тату. Грішний, багатства хочу, життя теплого, ситого… (Зар., Антеї, 1962, 257).

4. Те саме, що си́тний¹.

Від ситих страв смачних Аж гнеться стів [стіл] (Фр., XIII, 1954, 99);

Раптом дух смачного, ситого борщу війнув на неї звідкись. Вона їла такий борщ, як служила у панів (Коцюб., II, 1955, 13);

Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8);

// Який свідчить про тривність їжі.

Ситий дух Печені жирної п’янить охлялих, Натомлених людей (Мисик, Верховіття, 1963, 62);

// З великим вмістом жирів.

На столі з’явилася пахуча гречана каша з молоком ситим (Кос., Новели, 1962, 109);

Ларивон широким ножем різав рожеве сите сало (Коз., Зол. грамота, 1939, 77).

5. З великим вмістом поживних речовин (про землю, грунт); родючий.

— Це тобі хліб з цілини.. Це з ситої землі хліб,— розпинався Лушня (Мирний, І, 1949, 267);

У мене вишні цвітуть раніш, ніж у всіх,— чи то грунт ситіший і сад од холодного вітру сховано, чи то, може, я сама така щаслива стала (Ю. Янов., II, 1954, 227).

6. рідко. Який відзначається яскравістю, соковитістю (про барви); густий.

Її чорні, палкі очі ластівками літали довкола, любуючись рівними, хвилястими контурами верховини і темно-зеленими, ситими барвами лісів та полонин (Фр., VI, 1951, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситий — (який не відчуває голоду) неголодний, нагодований, насичений. Словник синонімів Полюги
  2. ситий — си́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. ситий — СИТИЙ – СИТНИЙ Ситий. 1. Який не відчуває голоду; добре вгодований; багатий, заможний; родючий (про землю): ситі й голодні, ситий кінь, ситі люди, сита земля. Пох.: ситість, сито. Літературне слововживання
  4. ситий — Не голодний, нагодований, насичений, наїджений, (не худий) гладкий, (- зерно) ваговитий, повний, (- траву) густий, соковитий, (- життя) П. багатий, заможний, забезпечений, с. РОЗКІШНИЙ, (харч) СИТНИЙ, (ґрунт) родючий, жирний Словник синонімів Караванського
  5. ситий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
  6. ситий — -а, -е. 1》 Який не відчуває голоду, наївся. || чим, рідше з чого. Який угамував голод, з'ївши що-небудь (перев. у малій кількості). || у знач. ім. ситий, -того, ч.; сита, -тої, ж. Людина, що не відчуває голоду, угамувала його. || Власт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ситий — (земля) родюча, див. тучний, (людина) гладкий, грубий, угодований, див. товстий, (трава) буйна, (худоба) випасла, спасла, упасла, тлуста Словник чужослів Павло Штепа
  8. ситий — СИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не відчуває голоду, наївся. – Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були (П. Гулак-Артемовський); [Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (І. Франко); – А ми бідні чи багаті?... Словник української мови у 20 томах
  9. ситий — Блаженний муж — ситий як вуж. Щасливий той, хто ситий та не терпить голоду. Дав Бог сить, бо хліба досить. Як є досить хліба, то голод неможливий, бо кожен ситий. Собака сита казиться, а худа скавулить. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. ситий — си́тий і вкри́тий. Забезпечений усім необхідним для існування (їжею, одягом, житлом). Увесь вік ходив ситий і вкритий (Б. Грінченко). Фразеологічний словник української мови
  11. ситий — БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. Словник синонімів української мови