ситий

БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. В його сіл та міст на Волині й не злічити (І. Нечуй-Левицький); Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих — ситих, імущих (Ірина Вільде); Він був можний, мав силу грошей, ручкався з гоноровитими панами і вчив сина німецької мови (Н. Рибак); Нехай буде (жінка) заміжня й безземельна, лиш аби грошовита (Л. Мартович). — Пор. замо́жний.

БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р заст., ДУКА́Ч заст., КАПІТАЛІ́СТ розм., жарт.; КРЕЗ (про надзвичайно багату людину). Був у нашому селі, розказують люди, один дядько, Федір Смик: двісті колодок пасіки, п'ять пар волів, п'ятнадцять десятин землі. Одне слово — багач (Григорій Тютюнник); Та біда простим родинам: на землі чудовій тій був господарем єдиним ненажерний багатій (М. Упеник); — У їх нема ні вбогих, ні багатих, так на те ж вони запорожці, козаки над козаками (П. Куліш); Он двір стоїть багатиря гладкого, Неначе городок; чого нема у нього? Будинок і садок (Л. Глібов); Війна, війна... І все за ситих, що нашу кров віками п'ють (В. Сосюра); Майєрсу було, мабуть, соромно за свого товстосума. Він був справжній вчений, закоханий в науку. Йому хотілось відвернути розмову (О. Довженко); — Якщо не візьметься (за будівництво) казна, — говорив уже Іван Тимофійович майже весело, — розворушу, стрясону наших ледачих степових крезів (О. Гончар).

ЖИ́РНИЙ (який містить багато жиру; забруднений жиром; укритий шаром жиру), МАСНИ́Й, СИ́ТИЙ рідше; МАСТКИ́Й (просякнутий жиром). Жирна баранина; Жирні плями; Масні пальці; Масний борщ; На столі з'явилася пахуча гречана каша з молоком ситим (Г. Косинка); До Зоні стала ходити.. Зоніна ровесниця, чорнява, повновида, з таким "противним" блискучим, мастким волоссям (Леся Українка).

РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙ діал.,; РОЖАЇ́СТИЙ розм., Я́ДЕ́РНИЙ розм., ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙ розм., ТЛУ́СТИЙ розм. (з великим умістом поживних речовин). Навкруги маєтку лежав родючий багатобарвний степ (О. Десняк); Єсть у нього поля урожайні (Марко Вовчок); Сади та виногради, Плідні лани, пасовиська кругом (І. Франко); Місяць рівно розливає своє блідо-синє світло, вкриваючи фантастичним мереживом плодючі.. поля (Я. Качура); Щоб процвітала вільна, плодовита.., людським трудом оновлена земля (І. Гончаренко); Сплять наші рідні Краї, Ниви дорідні, Гаї (П. Воронько); Тим тут гарно буряки поросли, що ядерніша земля (Словник Б. Грінченка); За вікном, за рудою жирною землею здіймалася легка пара (С. Добровольський); Яка земля, такі й люди. Вона сита, й вони ситі (Панас Мирний); — Достатків там більше, — почав той, — переорюють краще, та й земля ситніша (Панас Мирний); Невтомні трактори снували впоперек масного й пухкого поля (Ю. Яновський); Тучна земля диха на неї теплом, як колись мамині груди (М. Коцюбинський); Тут, на тлустій землі, врівень з людиною ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (М. Стельмах).

СИ́ТИЙ (який не відчуває голоду), НЕГОЛО́ДНИЙ, НАГОДО́ВАНИЙ. — Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були? (П. Гулак-Артемовський); Нагодовані діти швидко заснули.

СИ́ТНИЙ (який має багато поживних речовин), СИ́ТИЙ, ЖИ́РНИЙ, ТЛУ́СТИЙ розм.; ТРИ́ВНИ́Й (після якого довго не з'являється почуття голоду). Обід подали хороший, ситний (М. Коцюбинський); Але сита вечеря робила своє. Як тільки її доконав, у той же час збиралось йому на спання (Лесь Мартович); З кухні несло густим духом смаженого м'яса й картоплі, що був перемішаний з пахощами тлустого борщу (В. Кучер); Панам подавали смачні й тривні потрави (І. Нечуй-Левицький).

ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм., НАТО́ПТУВАТИЙ (НАТО́ПТУВАНИЙ) розм., ТЛУ́СТИЙ розм., М'ЯСИ́СТИЙ розм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙ розм., СПРА́ВНИЙ розм., ОПО́ЛИСТИЙ діал.; ПОВНЯ́ВИЙ розм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ (УГОДО́ВАНИЙ) розм., ВІДГОДО́ВАНИЙ розм., РОЗГОДО́ВАНИЙ розм., ВИ́ПАСЕНИЙ розм., РОЗДОБРІ́ЛИЙ розм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙ діал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙ розм., ПУЗА́ТИЙ розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ розм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ (ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ) розм., ТРЕМБУХА́ТИЙ діал., ТЕЛЬБА́ТИЙ діал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙ розм., ДІЖКУВА́ТИЙ розм., БАРИЛКУВА́ТИЙ розм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙ розм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п'яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне — як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка (Пазя) так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); (Тіпка:) Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з'явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); — З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). — Пор. креме́зний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситий — Не голодний, нагодований, насичений, наїджений, (не худий) гладкий, (- зерно) ваговитий, повний, (- траву) густий, соковитий, (- життя) П. багатий, заможний, забезпечений, с. РОЗКІШНИЙ, (харч) СИТНИЙ, (ґрунт) родючий, жирний Словник синонімів Караванського
  2. ситий — (земля) родюча, див. тучний, (людина) гладкий, грубий, угодований, див. товстий, (трава) буйна, (худоба) випасла, спасла, упасла, тлуста Словник чужослів Павло Штепа
  3. ситий — (який не відчуває голоду) неголодний, нагодований, насичений. Словник синонімів Полюги
  4. ситий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
  5. ситий — СИТИЙ – СИТНИЙ Ситий. 1. Який не відчуває голоду; добре вгодований; багатий, заможний; родючий (про землю): ситі й голодні, ситий кінь, ситі люди, сита земля. Пох.: ситість, сито. Літературне слововживання
  6. ситий — си́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  7. ситий — Блаженний муж — ситий як вуж. Щасливий той, хто ситий та не терпить голоду. Дав Бог сить, бо хліба досить. Як є досить хліба, то голод неможливий, бо кожен ситий. Собака сита казиться, а худа скавулить. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ситий — СИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не відчуває голоду, наївся. — Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61); [Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (Фр., IX, 1952, 138); — А ми бідні чи багаті?... Словник української мови в 11 томах
  9. ситий — СИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не відчуває голоду, наївся. – Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були (П. Гулак-Артемовський); [Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (І. Франко); – А ми бідні чи багаті?... Словник української мови у 20 томах
  10. ситий — -а, -е. 1》 Який не відчуває голоду, наївся. || чим, рідше з чого. Який угамував голод, з'ївши що-небудь (перев. у малій кількості). || у знач. ім. ситий, -того, ч.; сита, -тої, ж. Людина, що не відчуває голоду, угамувала його. || Власт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. ситий — си́тий і вкри́тий. Забезпечений усім необхідним для існування (їжею, одягом, житлом). Увесь вік ходив ситий і вкритий (Б. Грінченко). Фразеологічний словник української мови