сказання

СКАЗА́ННЯ, я, с.

1. Жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та ті події, у яких вони брали участь;

// Оповідний твір історичного або легендарного змісту; легенда.

Народне сказання підносило чарівну постать народного месника [Г. Котовського] високо (Смолич, Світанок.., 1953, 23).

2. заст. Дія за знач. сказа́ти 1.

Ви самі змусили мене до сказання тих кілька [кількох] слів, пишучи яко «чужий, незнакомий [незнайомий]» (У. Кравч., Вибр., 1958. 437);

— Слава богу! Тут ви не маєте ані одного словечка, ані півсловечка до сказання.. У таких справах рішала б я одна, сама (Коб., III, 1956, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сказання — СКАЗА́ННЯ, я, с. 1. Жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та ті події, у яких вони брали участь; // Оповідний твір історичного або легендарного змісту; легенда. Народне сказання підносило чарівну постать народного месника [Г. Словник української мови у 20 томах
  2. сказання — -я, с. 1》 Жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів і ті події, в яких вони брали участь. || Оповідний твір історичного або легендарного змісту; легенда. 2》 заст. Дія за знач. сказати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сказання — ЛЕГЕ́НДА (народне оповідання, часто з елементами казковості), СКАЗА́ННЯ, ПЕРЕ́КАЗ, МІФ (тільки з елементами казковості); СА́ГА (давньоскандинавська і давньоірландська). І легенди про героїв йдуть серед народу... (М. Шпак); ... Словник синонімів української мови
  4. сказання — сказа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови