скакнути
СКАКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скака́ти 1 — 3.
Скакне [Денис], у долошки плесне, свисне, що аж у вухах залящить, та вп’ять в боки, та тропака-тропака, що аж земля гуде (Кв.-Осн., II, 1956, 30);
Ви кинулись, зводитесь, розкриваєте здивовані очі. Що за диво? Ви в лісі.. Зразу не знать, де поділася ваша сонная неміч.. Вас так і рвонуло скакнути з воза (Мирний, IV, 1955, 314);
Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега (П. Куліш, Вибр., 1969, 105);
Ще світ не свінув, як коник у поле скакнув (Тич., І, 1957, 148).
◊ Аж і́скри з оче́й скакну́ли — дуже сердито, люто.
Пані як гляне на його,— аж іскри із очей скакнули, на лиці міниться (Вовчок, І, 1955, 120).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скакнути — скакну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скакнути — див. стрибати Словник синонімів Вусика
- скакнути — -ну, -неш, док. Однокр. до скакати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скакнути — СКАКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скака́ти 1–3. Скакне [Денис], у долошки плесне, свисне, що аж у вухах залящить, та вп'ять в боки, та тропака-тропака, що аж земля гуде (Г. Квітка-Основ'яненко); Ви кинулись, зводитесь, розкриваєте здивовані очі. Словник української мови у 20 томах
- скакнути — Скакати, -чу, -чеш, одн. в. скакнути, -ну, -неш гл. 1) Скакать, прыгать, прыгнуть. Скачи, враже, як пан каже, на те він багатий. Шевч. Искра з печі скакнула. Ном. № 11797. 2) Только несов. в. Танцовать. Черниг. Словник української мови Грінченка