скарбівня
СКАРБІ́ВНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що скарбни́ця.
— Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий (П. Куліш, Вибр., 1969, 380);
Поезія мусить користати з тих образів, нагромаджених уже в самій скарбівні мови, тим більше, що вони вже поетичні самі собою (Фр., XVI, 1955, 263).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скарбівня — скарбі́вня іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- скарбівня — -і, ж., рідко. Те саме, що скарбниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарбівня — СКАРБІ́ВНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що скарбни́ця. – Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий (П. Куліш); Поезія мусить користати з тих образів, нагромаджених уже в самій скарбівні мови, тим більше, що вони вже поетичні самі собою (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- скарбівня — Скарбівня, -ні ж. 1) Казначейство. Повітова скарбівня. О. 1861. X. 146. 2) Сокровищница. К. Дз. 213. Святе насліддя — слово! Воно бо скарбівня нашого духа. К. ХП. 134. Словник української мови Грінченка