скатерть
СКА́ТЕРТЬ, і, ж. Те саме, що ска́терка.
Княгиня.. низько уклонилась гостям і почала застилати стіл білою скатертю (П. Куліш, Вибр., 1969, 126);
Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями (Довж., І, 1958, 191);
*У порівн. От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади (Н.-Лев., II, 1956, 167);
Плаче й сумує діброва, а сніг Білою скатертю по полю ліг… (Щог., Поезії.., 1958, 428);
// перен. Рівна, гладка поверхня чого-небудь.
Стежка, що вела вгору, засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не було видно на його білій скатерті (Фр., II, 1950, 36).
◊ Ска́терть-самобра́нка див. самобра́нка;
Ска́тертю доро́га див. доро́га;
Щоб доро́га сла́лася ска́тертю — щоб все було добре в дорозі.
На ганку ще випили, щоб дорога слалася скатертю (Н.-Лев., III, 1956, 72).
Значення в інших словниках
- скатерть — ска́терть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скатерть — -і, ж. Те саме, що скатерка. || перен. Рівна, гладка поверхня чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скатерть — Обрус, настільник Словник чужослів Павло Штепа
- скатерть — СКА́ТЕРТЬ, і, ж. Те саме, що ска́терка. Княгиня .. низько уклонилась гостям і почала застилати стіл білою скатертю (П. Куліш); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями (О. Довженко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- скатерть — СКА́ТЕРКА, СКА́ТЕРТЬ, СКАТЕРТИ́НА, НАСТІ́ЛЬНИК розм., О́БРУ́С діал., СТІЛЬНИ́К діал., ШИРИ́НКА діал. Жовтаве світло лягло на білу полотняну скатерку (В. Кучер); Посередині стояв довгий стіл, накритий білою скатертю (І. Нечуй-Левицький); Лазар побачив.. Словник синонімів української мови
- скатерть — Скатерть, -тя м. Скатерть. Мил. 139. З старого скатертя зробив скатертинку. Черк. у. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю. Мет. 143. Словник української мови Грінченка