складач

СКЛАДА́Ч, а́, ч.

1. Той, хто складає (у 2, 3 знач.), створює що-небудь.

Пишу мало, так що не можу задовольнити замовлення на вірші від складачів альманахів, яких багато лаштується (Сам., II, 1958, 469);

Складач карти, яка відбиває віддалений від нас період — Х — XIII ст. ст., оперує не досить численними і не завжди виразними свідченнями письмових джерел (Наука.., 4, 1972, 36);

Живі голоси українських боянів, складачів і виконавців епосу, зафіксовані видатним ученим [Ф. Колессою], можуть пролунати й через півстоліття (Літ. Укр., 28.VIІ 1967, 2).

∆ Склада́ч поїзді́в — той, хто формує, складає ешелони, поїзди.

Ми часто спинялися, чекаючи сигналів від зчіплювача вагонів і складача поїздів (Сміл., Сашко, 1957, 56);

Новий рік на Південній залізниці почався дощем і відразу ж ускладнив роботу стрілочників, машиністів, бригад складачів поїздів (Рад. Укр., 3.I 1971,1).

2. друк. Робітник друкарні, що здійснює набір (у 3 знач.).

Влаштувавшись складачем у друкарні, Денис Дорошко знову поринув у роботу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. складач — склада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. складач — -а, ч. 1》 Той, хто складає (у 2, 3 знач.), створює що-небудь. Складач поїздів. 2》 друк. Робітник друкарні, що здійснює набір (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. складач — СКЛАДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто складає (у 2, 3 знач.), створює що-небудь. Пишу мало, так що не можу задовольнити замовлення на вірші від складачів альманахів, яких багато лаштується (В. Словник української мови у 20 томах
  4. складач — Склада́ч, -ча́, -че́ві; -дачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. складач — Складач, -ча м. 1) Складывающій что либо. 2) Наборщикъ. 3) Широкій обручъ, въ которомъ бочаръ сбираетъ первоначально клепки посуды. Шух. 249. Словник української мови Грінченка