склепляти

СКЛЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко СКЛЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКЛЕПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. склепля́ть; док., перех. Зводити впритул, з’єднувати, стулювати, закривати (уста, очі, повіки і т. ін.).

Пробував я його [кота] гладити по спині. Ще міцніше очі склеплював і тільки мурчав від задоволення (Збан., Мор. чайка, 1959, 94);

Румлер склепив повіки і сидів так кілька хвилин (Рибак, Час.., 1960, 23);

Батько випростався і міцно склепив очі (Панч, На калин. мості, 1965, 11);

// Змушувати стулювати, закривати (повіки, уста, очі і т. ін.).

Остап лежав на очереті й почувавсь ослабленим.. Не то сон, не то забуття склепляло повіки (Коцюб., І, 1955, 358);

Німа мовчазність, що наступає після гіркого плачу, найшла на неї, склепила уста, скувала серце і душу (Мирний, III, 1954, 359);

Легенька втома склепила мені вії (Вас., II, 1959, 331);

Над лобом він намацав величезну гулю, пухлина від неї склепила очі (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).

◊ Не склепля́ти (скле́плювати, склепи́ти) оче́й (о́чі, віч, ві́ї) — не спати, не могти заснути.

Дрімала лише куховарка, а Докія й очей не склепляла (Кучер, Прощай.., 1957, 81);

Тільки десь гармонія Плаче цілу ніч, Гармоніст закоханий Не склепляє віч (Забашта, Квіт.., 1960, 136);

Ніхто не бачив, як цілими ночами сидів, не склеплюючи очей, Заремба над аркушами паперу (Сміл., Сад, 1952, 24);

Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей (Панч, II, 1956, 508);

Знає напевне він, що до самого ранку не склепить очі в тривозі (Головко, II, 1957, 572);

Склепля́ти (скле́плювати, склепи́ти) о́чі — засипати.

Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? (Головко, II, 1957, 168);

Лише перед світанком склепила [Марійка] очі, але зараз же і прокинулась (Донч., V, 1957, 432).