склепляти

СКЛЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко СКЛЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКЛЕПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. склепля́ть; док., перех. Зводити впритул, з’єднувати, стулювати, закривати (уста, очі, повіки і т. ін.).

Пробував я його [кота] гладити по спині. Ще міцніше очі склеплював і тільки мурчав від задоволення (Збан., Мор. чайка, 1959, 94);

Румлер склепив повіки і сидів так кілька хвилин (Рибак, Час.., 1960, 23);

Батько випростався і міцно склепив очі (Панч, На калин. мості, 1965, 11);

// Змушувати стулювати, закривати (повіки, уста, очі і т. ін.).

Остап лежав на очереті й почувавсь ослабленим.. Не то сон, не то забуття склепляло повіки (Коцюб., І, 1955, 358);

Німа мовчазність, що наступає після гіркого плачу, найшла на неї, склепила уста, скувала серце і душу (Мирний, III, 1954, 359);

Легенька втома склепила мені вії (Вас., II, 1959, 331);

Над лобом він намацав величезну гулю, пухлина від неї склепила очі (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).

◊ Не склепля́ти (скле́плювати, склепи́ти) оче́й (о́чі, віч, ві́ї) — не спати, не могти заснути.

Дрімала лише куховарка, а Докія й очей не склепляла (Кучер, Прощай.., 1957, 81);

Тільки десь гармонія Плаче цілу ніч, Гармоніст закоханий Не склепляє віч (Забашта, Квіт.., 1960, 136);

Ніхто не бачив, як цілими ночами сидів, не склеплюючи очей, Заремба над аркушами паперу (Сміл., Сад, 1952, 24);

Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей (Панч, II, 1956, 508);

Знає напевне він, що до самого ранку не склепить очі в тривозі (Головко, II, 1957, 572);

Склепля́ти (скле́плювати, склепи́ти) о́чі — засипати.

Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? (Головко, II, 1957, 168);

Лише перед світанком склепила [Марійка] очі, але зараз же і прокинулась (Донч., V, 1957, 432).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склепляти — склепля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. склепляти — -яю, -яєш і рідко склеплювати, -юю, -юєш, недок., склепити, -плю, -пиш; мн. склеплять; док., перех. Зводити впритул, з'єднувати, стулювати, закривати (уста, очі, повіки і т. ін.). || Змушувати стулювати, закривати (повіки, уста, очі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. склепляти — (очі) СТУЛЯТИ, закривати, заплющувати; док. СКЛЕПИТИ, зімкнути. Словник синонімів Караванського
  4. склепляти — ЗАПЛЮ́ЩУВАТИ (закривати повіками очі), СПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ЗМИКА́ТИ, СКЛЕПЛЯ́ТИ, ПЛЮ́ЩИТИ рідко. — Док.: заплю́щити, сплю́щити, приплю́щити, зімкну́ти, склепи́ти. Обважнілою рукою проводить (Роман) по чолу і чомусь заплющує очі (М. Словник синонімів української мови
  5. склепляти — СКЛЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко СКЛЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКЛЕПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. склепля́ть; док., що. Зводити впритул, з'єднувати, стулювати, закривати (уста, очі, повіки і т. ін.). Пробував я його [кота] гладити по спині. Словник української мови у 20 томах
  6. склепляти — не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі). Не спати, не могти заснути. Дрімала лише куховарка, а Докія й очей не склепляла (В. Кучер); Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей (П. Панч); Знає напевне він, що до самого ранку не склепить очі в тривозі (А. Головко). Фразеологічний словник української мови