склянка

СКЛЯ́НКА¹, и, ж.

1. Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін.

Дзвенять ложечки у склянках (Коцюб., II, 1955, 261);

Так ударив [Василь] по столі кулаком, що склянка впала і розбилась (Хотк., II, 1966, 421);

Він колотив чай, не дивлячись на склянку, і пив (Сміл., Пов. і опов., 1949, 37);

Варя принесла їй синеньких пролісків з гаю, поставила на столику в склянці (Кир., Вибр., 1960, 85);

// чого. Така посудина, наповнена чим-небудь; кількість чогось, що вміщається в такій посудині.

Жінка перебила нашу розмову, ставлячи перед старим Освіцінським нову склянку гарячого чаю (Фр., IV, 1950, 502);

Наливаю по склянці пива й підсовуюсь до Гутмана (Кол., На фронті.., 1959, 145);

Хома наливає склянку білого вина й випиває одним духом (Гончар, III, 1959, 221);

Вони підійшли до кіоска,.. випили по склянці зельтерської і заспішили далі (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 178);

// рідко. Взагалі скляна посудина, банка і т. ін.

Попереду тої процесії йшов Тихович з високою, вузькою склянкою в руках (Коцюб., I, 1955, 225);

— Чи ж Крук не потрафить напитися води зі склянки з вузьким горлом? (Фр., IV, 1950, 128);

// Осколок якого-небудь скляного виробу.

Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (Донч., VI, 1957, 87).

∆ Мі́рна скля́нка — спеціальна скляна посудина з позначками на ній для визначення кількості рідини.

Якщо випадає сніг, то опадомір заносять у тепле приміщення, де сніг тане. Одержану воду зливають у мірну склянку і визначають її кількість (Фіз. геогр., 5, 1956, 93).

2. військ. Гільза, в якій міститься заряд артилерійського снаряда.

3. техн. Назва деяких пристроїв, деталей і т. ін., що мають циліндричну форму.

СКЛЯ́НКА², и, ж., мор.

1. Півгодинний проміжок часу, що визначається ударом в судновий дзвін, а також удар дзвона, що означає цей проміжок часу.

Тихо б’ють склянки на кораблях (Довж., Зач. Десна, 1957, 441);

Крізь ілюмінатор долетів дзвін склянок (Трубл., Мандр., 1938, 146).

2. тільки мн. Старовинний судновий пісковий годинник.