сковзнути

СКОВЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Однокр. до ско́взати.

— Рушаймо! — скомандував Вершомет, і лижі сковзнули по сніговій ковдрі, що вкривала крижане поле (Трубл., Лахтак, 1953, 168);

Він машинально спустив весло на турка, але весло сковзнуло (Коцюб., І, 1955, 386);

Стара кожушина сковзнула з рамена й поволі зсовувалася додолу, але Литка не затримував її (Епік, Тв., 1958, 110);

Він почав висмикувати ногу з твані, і гумовий чобіт сковзнув з його ноги (Хижняк, Килимок, 1961, 16);

Байдарка хутко сковзнула назад до озера (Смолич, І, 1958, 79);

Софійчина рука сковзнула по стриженій Семеновій голові і впала (Сміл., Зустрічі, 1936, 97);

Похмурий погляд Богуна сковзнув по ніжній стрункій постаті Оксани (Кач., Вибр., 1953, 103);

Світло від фар сковзнуло узгір’ям (Донч., VI, 1957, 379);

Іноді звузяться [у хлопця] злорадно очі й навіть усмішка сковзне по губах (Головко, II, 1957, 275).

2. Швидко, непомітно злізти, вийти, вибігти, пролетіти; швидко зникнути де-небудь.

Пізно за північ у шибку постукотів іще хтось. Галька кішечкою сковзнула з ліжка й вибігла в сіни (Головко, I, 1957, 174);

Десь далеко-далеко загавкав собака. З саду вилетів кажан і безшумно сковзнув повз веранду (Трубл., II, 1950, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сковзнути — ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом) по кому—чому. Мимохідь дивитися на кого-, що-небудь. Перехожі сковзять (сковзають) очима по нетоптаних травах, та сонце ходить довкола, пересуваючи тіні (М. Коцюбинський); Жінка сковзнула неприязним поглядом по Тамариній постаті (А. Хижняк). Фразеологічний словник української мови
  2. сковзнути — СКОВЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Однокр. до ско́взати. – Рушаймо! – скомандував Вершомет, і лижі сковзнули по сніговій ковдрі, що вкривала крижане поле (М. Трублаїні); Він машинально спустив весло на турка, але весло сковзнуло (М. Словник української мови у 20 томах
  3. сковзнути — сковзну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. сковзнути — -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до сковзати. 2》 Швидко, непомітно злізти, вийти, вибігти, пролетіти, швидко зникнути де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сковзнути — КО́ВЗАТИ (рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні), КО́ВЗАТИСЯ, СКО́ВЗАТИ, СКО́ВЗАТИСЯ, СО́ВГАТИ розм.; ПОВЗТИ́ розм. (повільно). — Док.: ковзну́ти, ковзну́тися, сковзну́ти, сковзну́тися, совгну́ти. Словник синонімів української мови