сколошкати
СКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Злякати, сполошити кого-небудь.
Чекали [мати з дочкою] дорогого гостя, що от-от не видко як затупає перед хатою, сколошкає собак і відхилить двері (Коцюб., II, 1955, 31);
// Викликати тривогу, хвилювання, неспокій у кого-небудь.
Хасен.. побув в аулі всього один день. Але за той час він добре сколошкав казахів своїми розповідями про Магнітобуд (Донч., І, 1956, 145).
2. Розкуйовдити, зробити кошлатим (волосся, шерсть і т. ін.).
Раптом налетів вітрець, сколихнув підрізаним волоссям дівчини — сколошкав його зовсім (Крот., Сини.., 1948, 239);
Вітрець пострибав хлібами, сколошкав овес, смикнув за довгого вуса ячмінь (Донч., VI, 1957, 257);
— Тепер уже чорти пішли такі, що не бояться й ладану, — сколошкавши собі вуса, відмовив козак (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 39).
Значення в інших словниках
- сколошкати — сколо́шкати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- сколошкати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Злякати, сполошити кого-небудь. || Викликати тривогу, хвилювання, неспокій у кого-небудь. 2》 Розкуйовдити, зробити кошлатим (волосся, шерсть і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сколошкати — СКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм. 1. Злякати, сполошити кого-небудь. Чекали [мати з дочкою] дорогого гостя, що от-от не видко як затупає перед хатою, сколошкає собак і відхилить двері (М. Словник української мови у 20 томах
- сколошкати — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- сколошкати — Сколо́шкати, -каю, -єш гл. Вспугнуть. Словник української мови Грінченка