1. Словник української мови в 11 томах

скомпонувати

СКОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Док. до компонува́ти 1.

Я скомпонував зміст книги [«Сорок вісім годин»], ідучи, власне, за перенесеним у літературу принципом політичного плаката: виразність композиції, ударна деталь, гротеск для негативних образів (Смолич, VI, 1959, 52);

Скомпонувати черговий номер журналу.

2. Створити, написати що-небудь; скласти композицію (картини, музичного, художнього твору і т. ін.).

Їм я квашу солоденьку; Здумав загадку стареньку; Покіль другу скомпоную — Розгадайте перше цюю (Гл., Вибр., 1951, 206);

Робота ж його [вчителя] була така, що мав скомпонувати й вивчити промову на прощання пана директора (Март., Тв., 1954, 192);

Оригінально і красиво скомпонував Лисенко картину зимової хуги (Іст. укр. музики, 1922, 241);

Вдало скомпонувала ювілейне панно «40 років Великої Жовтневої революції» Явдоха Клюпа, яка поклала в основу композиції мотиви вінка з традиційних петриківських квітів — гвоздик та ромашок (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 172);

Єгор Мовчан створив нову мелодію на текст Думи, скомпонував до неї музичний супровід (Вол., Сади.., 1950, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скомпонувати — скомпонува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скомпонувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Док. до компонувати 1). 2》 Створити, написати що-небудь, скласти композицію (картини, музичного, художнього твору і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скомпонувати — СКОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Док. до компонува́ти 1. Я скомпонував зміст книги [“Сорок вісім годин”], ідучи, власне, за перенесеним у літературу принципом політичного плаката: виразність композиції, ударна деталь... Словник української мови у 20 томах
  4. скомпонувати — ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИ уроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИ розм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  5. скомпонувати — Скомпонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скомпонувати — Скомпонува́ти, -ну́ю, -єш гл. Составить, сочинить. Мене за сю не лайте мову, — не я її скомпонував. Котл. Ен. IV. 6. (Товариство) скомпонувало собі статут. К. ХП. 27. Словник української мови Грінченка