скорчуватися

СКО́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, СКО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Вигинатися, кривитися в корчах.

Він увесь тремтів, як у трясці, скорчувався і ховався під подушкою (Мирний, І, 1954, 362);

Він скорчився од болю (Коцюб., І, 1955, 407).

2. Дуже згинатися (у 2 знач.).

Ой, знати, знати, Хто оженився: Скорчився, зморщився Та й зажурився (Укр.. лір. пісні, 1958, 118);

Старий скорчився від морозу (Фр., II, 1950, 35);

Його руки скорчилися досередини (Коб., II, 1956, 190);

Під сосною лежала доросла людина, а над нею скорчився хлопчик (Баш, Проф. Буйко, 1946, 45);

Два сусіди по камері сплять, мов мертві. Вони лежать скорчившись (Кол., Терен.., 1959, 281);

*Образно. Темна стара церковка. Уся вона наче скорчилася від старості (Вовчок, І, 1955, 302).

◊ Ско́рчитися в три поги́белі — дуже зігнутися, згорбитися.

Палажка сіла на лаві й скорчилась в три погибелі (Н.-Лев., II, 1956, 329);

Янкель скорчився в три погибелі і майже боком підкотився до гайдука (Довж., І, 1958, 269).

3. Набирати певного виразу (про обличчя).

Швейк так висолопив язика, що його обличчя скорчилося в кумедну гримасу, а очі самі заплющилися (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 73).

4. тільки док., розм. Вмерти, згинути.

Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться (Укр.. присл.., 1955, 408).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорчуватися — СКО́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, СКО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Вигинатися, кривитися в корчах. Він увесь тремтів, як у трясці, скорчувався і ховався під подушкою (Панас Мирний); Він скорчився од болю (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  2. скорчуватися — ско́рчуватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. скорчуватися — -уюся, -уєшся, недок., рідко, скорчитися, -чуся, -чишся, док. 1》 Вигинатися, кривитися в корчах. 2》 Дуже згинатися (у 2 знач.). Скорчитися в три погибелі — дуже зігнутися, згорбитися. 3》 Набирати певного виразу (про обличчя). 4》 тільки док., розм. Вмерти, згинути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скорчуватися — ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл. Словник синонімів української мови