скотина

СКОТИ́НА, и, ж.

1. збірн. Те саме, що скот.

Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько й мати (Шевч., II, 1963, 362);

Вигнав пастушок скотину на поляну (Хотк., І, 1966, 136);

На цих землях і велося панське господарство, де сіяли пшеницю та вирощували табуни скотини (Коцюба, Нові береги, 1959, 85);

[Мотря:] Піди, синашу, та допоможи дідові упорядкувати скотину (Мороз, П’єси, 1959, 15);

// Одна тварина.

Та й справді, хороший був ослик, людяний, смирний, слухняний. Жалко скотину (Коцюб., II, 1955, 151);

*У порівн. — Кундель, бач, який здоровий, мов скотина (Гл., Вибр., 1951, 130).

2. перен., розм. Про грубу, жорстоку, підлу людину.

Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Март., Тв., 1954, 268);

// Уживається як лайливе слово.

— Гудзь! — обізвав учитель. — Сюди!..— Накарачки, скотино! — гукнув учитель (Мирний, І, 1954, 328);

— Пробачте, я інтелігентна людина, і прошу… — Я теж інтелігент! — ледве стримуючи лють, роздільно і тихо сказав Щорс. — Ми обоє вчились на народні гроші, скотина (Довж., І, 1958, 172);

— Но, но! — галасує начальник поліції. — Не пащекуй, скотино! (Ю. Янов., І, 1954, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скотина — ЗБ. худоба, товар, д. маржина, р. скот, (робоча) тягло; (одна <�і як лайка>) товарина скотиняка, худобина; скотинка. Словник синонімів Караванського
  2. скотина — (-и) ж. 1. крим.; зневажл. Неавторитетна людина. БСРЖ, 543; ЯБМ, 2, 346. 2. мол.; зневажл. Дівчина легкої поведінки; повія. Знімає скотину за 5 грн. І потрахує жадібно, жадібно (Синопсис станіславський необов'язковий). Словник жарґонної лексики української мови
  3. скотина — ХУДО́БА збірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНА розм., ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛО розм., МАРЖИ́НА діал., МАРЖИ́НКА діал. (великі рогаті свійські тварини). Словник синонімів української мови
  4. скотина — СКОТИ́НА, и, ж. 1. збірн. Те саме, що скот. Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько й мати (Т. Шевченко); Вигнав пастушок скотину на поляну (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. скотина — -и, ж. 1》 збірн. Те саме, що скот. || Одна тварина. 2》 перен., розм. Про грубу, жорстоку, підлу людину. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скотина — скоти́на 1 іменник жіночого роду худоба збірн. скоти́на 2 іменник жіночого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  7. скотина — моск. худобина худобина, бидло, шевлюга, (слаба) шкут Словник чужослів Павло Штепа
  8. скотина — скоти́на́ вул. підла, непорядна людина; негідник (м, ср, ст): Се правдива скотина́ (Франко)|| = креатура Лексикон львівський: поважно і на жарт