скотина

ХУДО́БА збірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНА розм., ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛО розм., МАРЖИ́НА діал., МАРЖИ́НКА діал. (великі рогаті свійські тварини). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М. Коцюбинський); На цьому проклятому зіллі й коза — уся тітчина худоба — не пасеться (М. Стельмах); Скотина його знала; кожне озветься було до його приязно і поверне голову він же там часу не гає, а бере в хліві корм та і заложить обом волам і обом коровам (П. Куліш); А старости все своє та своє торочать: і скоту багато (у молодого), і воли, і корови, і коні (Грицько Григоренко); То ж багатир! Хата — горниця панська. І вівці, і воли, й усяка тобі худобина! (Г. Хоткевич); — Ми пригнали тобі їх цілий табун.. І збіжжя, і животину приставили (П. Панч); — Мені з гори все видко: як заганяють молодші товар, вівці, доять корови (І. Нечуй-Левицький); Хто з людей не встиг вихопитись на гору.., той попадає на роги і під ноги бидлові (Леся Українка); На кожнім подвір'ї гуцули в барвистім одязі поралися біля маржини (В. Гжицький).

ХУДО́БИНА (одна четверонога сільськогосподарська свійська тварина), СКОТИ́НА, ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВАРЯ́КА розм., ТОВАРИ́НА розм., ХВІСТ розм. (тільки про велику рогату худобу). Сіромастий кінь.. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук); Смикнув коня за повід так, що бідна скотина аж стрепенулася (Г. Хоткевич); Животини ховались в ліси та очерети, звір утікав у нори (І. Нечуй-Левицький); Городив (Овдій) огорожу, бо.. по дорозі ганяли колгоспну череду на пашу, то не одна товаряка норовила вскочити на город (Є. Гуцало); Як одчинить було (Олексій) потім двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати, то вставляючи товарину котру по правій, а котру по лівій руці, то ласкаві слова до неї говорить (П. Куліш); Тільки пара хвостів осталось (пара товаряк) (М. Номис). — Пор. 1. твари́на.

НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл., ДЕГЕНЕРА́Т зневажл., ПО́КРУЧ зневажл., ВИ́ЛУПОК зневажл., лайл., НЕДОНО́СОК зневажл., лайл., ГИ́ЦЕЛЬ лайл., І́РОД лайл., ПЕСИ́ГОЛОВЕЦЬ зневажл., лайл.; ЗВІР зневажл., ЗВІРЮ́ГА (ЗВІРЮ́КА) підсил. лайл., ЛЮДОЇ́Д підсил. зневажл., ЛЮДОЖЕ́Р підсил. зневажл., КАНІБА́Л підсил. зневажл. (про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства); ТВАРИ́НА зневажл., лайл., ТВАРЮ́КА підсил. зневажл., лайл., ХУДО́БА зневажл., лайл., ХУДО́БИНА зневажл., лайл., СКОТИ́НА зневажл., лайл., СКОТИНЯ́КА (СКОТИНЮ́КА) підсил. зневажл., лайл., БИ́ДЛО зневажл., лайл., ТВАР заст. зневажл., лайл. (про грубу, жорстоку або підлу, морально низьку людину). Фашисти уявлялися страхітливими недолюдками, що з'явилися з якогось потойбічного світу, світу мороку, зла і злочинів... (Я. Гримайло); — Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (О. Іваненко); Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Т. Шевченко); — Що ви робите?! Чи ви люди чи нелюди?! — заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (М. Стельмах); — Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися... (О. Гончар); Гукнув він: — Стій! — І цю гадюку, потвору в золоті й духах, урятував... (В. Сосюра); — Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, — заспокоювала Христя (В. Кучер); Хотілось підійти ближче до столу, взяти за комір цього панського недоноска і випхнути за вікно (П. Кочура); Спробував з вартовим заговорити ..Мовчить, собака, ніби й не чує. "Еге, — думаю, — доброго гицеля поставили" (Ю. Збанацький); — Вперед!.. — рвався Опара. — ..Коли багнетом іродів! (Я. Качура); — Діла? Діла — нічого! Діла, як казали оті песиголовці (німецькі окупанти) — ґут! (Остап Вишня); Вони (загарбники) до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (М. Бажан); — Розбійник!.. Людожер!.. Він хоче моєї загуби!.. — хвилювався дорогою Семен (М. Коцюбинський); Гоголь гарячково обдумує: яку неприємність директор і ці канібали готують Миколі Григоровичу?.. (О. Полторацький); Щодня п'яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (М. Чабанівський); — Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? (Григорій Тютюнник); Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов'ю? (Лесь Мартович). — Пор. мучи́тель, негі́дник.