скот

ХУДО́БА збірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНА розм., ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛО розм., МАРЖИ́НА діал., МАРЖИ́НКА діал. (великі рогаті свійські тварини). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М. Коцюбинський); На цьому проклятому зіллі й коза — уся тітчина худоба — не пасеться (М. Стельмах); Скотина його знала; кожне озветься було до його приязно і поверне голову він же там часу не гає, а бере в хліві корм та і заложить обом волам і обом коровам (П. Куліш); А старости все своє та своє торочать: і скоту багато (у молодого), і воли, і корови, і коні (Грицько Григоренко); То ж багатир! Хата — горниця панська. І вівці, і воли, й усяка тобі худобина! (Г. Хоткевич); — Ми пригнали тобі їх цілий табун.. І збіжжя, і животину приставили (П. Панч); — Мені з гори все видко: як заганяють молодші товар, вівці, доять корови (І. Нечуй-Левицький); Хто з людей не встиг вихопитись на гору.., той попадає на роги і під ноги бидлові (Леся Українка); На кожнім подвір'ї гуцули в барвистім одязі поралися біля маржини (В. Гжицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скот — скот іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скот — див. СКОТИНА. Словник синонімів Караванського
  3. скот — [скот] -ту/-та, м. (на) скоут'і/-тов'і Орфоепічний словник української мови
  4. скот — -у і -а, ч., збірн. Четвероногі свійські сільськогосподарські тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скот — моск. худоба худоба, худобина, худобинка, худобка, худобонька, худібка, худібонька, худібчина, худобиця, маржина, маржинка, маржинонька, маржиночка, бидло Словник чужослів Павло Штепа
  6. скот — СКОТ, у і а́, ч., збірн. Четвероногі свійські сільськогосподарські тварини. Пригадав [Василь] свої давні дитячі літа, як з Грицьком та Івасем пасли скот (Панас Мирний); Скот заганяли в загороди, тільки обкопані ровом (І. Словник української мови у 20 томах
  7. Скот — див. Скот, Іоан Дуне Філософський енциклопедичний словник
  8. скот — СКОТ, у і а́, ч., збірн. Четвероногі свійські сільськогосподарські тварини. Пригадав [Василь] свої давні дитячі літа, як з Грицьком та Івасем пасли скот (Мирний, IV, 1955, 134); Скот заганяли в загороди, тільки обкопані ровом (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. скот — Скот, -та м. Скотъ, рогатый скотъ. Млини держав, скот продавав, то-що. ЗОЮР. І. 96. ум. ското́к, ското́чок. Словник української мови Грінченка