скошений

СКО́ШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоси́ти¹.

Хлопець.. дихнув пречистим повітрям, насиченим теплою парою, розігрітою в лісі живицею та пахощами цвітів і скошеної десь на лісовій поляні трави (Фр., III, 1950, 8);

Серед лугів з покосами м’якого, недавно скошеного сіна.. стоїть невисока будівля (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 25);

Виноградні лози навпроти бункерних печер були скошені кулеметами, наче косами (Гончар, III, 1959, 376);

Виростеш колись, сину, дізнаєшся, як умирали ми під стінами не одного Сталінграда, .. як падали, скошені вогнем ворожих мін і кулеметів, ідучи в атаки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 28);

На платформах ешелонів лежать покотом хворі, поранені. Сотні, тисячі їх, покривавлених у боях, скошених тифом, мучаться на возах, на відкритих платформах (Гончар, II, 1959, 128);

*У порівн. Як скошені, всі троє впали на зім’ятий сніг (Ле, Наливайко, 1957, 84);

// У знач. прикм.

Вже луки почервоніли під промінням заходу; скошена трава ще дужче запахла (Н.-Лев., І, 1956, 417);

Пахло пилом, прибитим за ніч росою, скошеним хлібом (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 80);

Від ріки віяло теплом, від скошеного лугу — розіпрілою за день на сонці травою (Тют., Вир, 1964, 254);

// ско́шено, безос. присудк. сл.

На сизих луках скошено отаву, І літо буйне в береги ввійшло (Рильський, II, 1960, 119).

СКО́ШЕНИЙ², а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скоси́ти².

Кам’яні площини еркерів звернені на південний захід, а скло вікон скошене так, що жарке літнє сонце не буде перегрівати кабінети (Знання.., 1, 1972, 11);

Широко розкинувши могутні, скошені назад стрілоподібні крила, мчить у повітрі красивий літак обтічної форми (Наука.., 5, 1959, 33);

Його масненькі очі, скошені вбік, уникали прямої зустрічі з поглядом Євгена Панасовича (Речм., Весн. грози, 1961, 68);

// У знач. прикм.

Край міста зупинився чоловік, затуманеним, скошеним поглядом зміряв далину (Стельмах, Хліб.., 1959, 393).

2. у знач. прикм. Перекошений на один бік, викривлений.

Миттю перехопився [Терешко] через скошений перелаз, перебіг невеличке подвір’я (Епік, Тв., 1958, 411).