1. Словник української мови в 11 томах

скрикування

СКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. скри́кувати.

Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій, схоплювання, скрикування, розмову, ходіння, що іноді спостерігається під час сну (Шк. гігієна, 1954, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрикування — скри́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. скрикування — див. крик Словник синонімів Вусика
  3. скрикування — -я, с. Дія за знач. скрикувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скрикування — СКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. скри́кувати. Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій, схоплювання, скрикування, розмову, ходіння, що іноді спостерігається під час сну (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах