скрипка
СКРИ́ПКА, и, ж. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром.
Іде [Настуся] недалечко, рве барвінок, квічається [заквітчується] і співає. А сотник налагоджує скрипку (Шевч., II, 1963, 191);
Уже в сінях дослухався Славко якоїсь дуже дрібненької музики. Хтось грав на скрипці (Март., Тв., 1954, 259);
Любов до музики мати моя дістала в спадщину від свого батька Кіндрата Самійленка, котрий добре грав на скрипку (Сам., II, 1958, 410);
В хаті бумкав бубон, бряжчали цимбали, високо і тонко виводила скрипка (Смолич, Мир.., 1958, 67);
*У порівн. Серце скажено заграло, неначе скрипка на весіллі (Н.-Лев., VII, 1966, 250);
[Савка:] Ти поглянь на неї: рученята, як цівки, сама, як скрипка (Вас., III, 1960, 62);
Тремтіли осінні вітри. Може — як скрипка, а може — як хворі діти (Ю. Янов., І, 1958, 76).
∆ Дру́га скри́пка — скрипаль, який виконує в струнному або симфонічному оркестрі другий (менш виразний) голос або підсилює перший голос;
Пе́рша скри́пка — скрипаль, який виконує у струнному або симфонічному оркестрі перший голос, найбільш виразний і важливий.
Однією з характерних ознак складу оркестру є превалювання першої скрипки (Укр. муз. спадщ., 1940, 16).
◊ Гра́ти пе́ршу (головну́) скри́пку див. гра́ти²;
Гра́ти свою́ скри́пку — у якій-небудь спільній роботі, справі виконувати свою, окрему ділянку.
Що таке закрійник у бригаді? Це, образно кажучи, диригент у кравецькому ансамблі, де кожен «грає свою скрипку» (Веч. Київ, 22. V 1971, 2);
Як (мов, немо́в і т. ін.) на скри́пці гра́є — хтось говорить дуже красиво, приємним голосом.
— Як славно ж він говорить, немов на скрипці грає, — похвалив [Плачинда] у думці вчителя (Стельмах, І, 1962, 502).
Значення в інших словниках
- скрипка — Грати першу скрипку чи головну? Фразеологічний зворот грати першу скрипку передає зміст “мати найбільше значення, бути найвпливовішим у якійсь справі”. “Першу скрипку завжди грає Коваль” (Вадим Собко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- Скрипка — Скри́пка прізвище Орфографічний словник української мови
- скрипка — -и, ж. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром. Перша скрипка — скрипаль, який виконує у струнному або симфонічному оркестрі перший голос, найбільш виразний і важливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрипка — (від стросл. скрипати, іт. violino) — струнний смичковийнайвищий за теситурою інструмент з скрипкової родини смичкових. Стрій струн — g, d1, a1, e2. Діапазон С. становить понад 4 октав. Довжина повної... Словник-довідник музичних термінів
- скрипка — СКРИ́ПКА, и, ж. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром. Іде [Настуся] недалечко, рве барвінок, квічається [заквітчується] і співає. А сотник налагоджує скрипку (Т. Словник української мови у 20 томах
- скрипка — Коби скрипка, коби бас, то підскочу виїде вас. Іронія з дівчини, що лінива до роботи, а дуже охоча до гуляння. Коби скрипка, та й цимбали, то підскочу до повали. Значіння, що й попереднє про хлопця. Приповідки або українсько-народня філософія
- скрипка — Струнний смичковий музичний інструмент (хордофон) з 4 струнами, настроєними у квінтах (g, d1, a1, e2); формою та звуковим властивостям с. завдячує скрипникарським школам XVI-XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
- скрипка — пе́рша скри́пка. Основна, найважливіша роль у чому-небудь. Десь далеко забриніла перша скрипка-соловей (Г. Чупринка); Звичайно, перша скрипка, як завжди, належала ксьондзові. Фразеологічний словник української мови
- скрипка — СКРИ́ПКА (музичний інструмент), ВІОЛІ́НА, СКРИПИ́ЦЯ розм. Один парубок прийшов з скрипкою, швиденько направив її.. і скрипка пристала незабаром до сопілки (І. Нечуй-Левицький); Ридає вночі віоліна. О, музико, серце не край (В. Словник синонімів української мови
- скрипка — Скри́пка, -пки, -пці; -пки́, -по́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)