скромно

СКРО́МНО. Присл. до скро́мний.

Софія тільки злегка всміхнулась на відповідь, скромно спустивши очиці (Л. Укр., III, 1952, 502);

Гармоніст підкреслено скромно привітався і сів на лаві (Кир., Вибр., 1960, 368);

Йшла [Обринська] рівною, поважною ходою, а заразом якось скромно… (Коб., III, 1956, 12);

Дві товсті русяві коси скромно, але зі смаком короною вінчали горду голівку (Ле, Право.., 1957, 11);

Вона вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті (Коч., II, 1956, 73);

Цієї зими скромно, без весілля, одружились вони (Крот., Сини.., 1948, 47);

Де-не-де скромно синіли в жовтій стерні нескошені осиротілі волошки (Донч., IV, 1957, 261);

Скромно поцятковані груди кулика і друге крильце були закривавлені (Стельмах, Правда.., 1961, 23);

Почав [письменник] жити з приватних лекцій. В Ічні скромно оплачувався цей труд (Вас., IV, 1960, 45);

Кравчиня передмістя. Це треба підкреслити, щоб стало зрозумілим, як скромно заробляла й жила ця дівчина (Вільде, Опов., 1954, 73);

Жив він спокійно і скромно (Еллан, І, 1958, 216).