скромно

СКРО́МНО.

Присл. до скро́мний.

Софія тільки злегка всміхнулась на відповідь, скромно спустивши очиці (Леся Українка);

Гармоніст підкреслено скромно привітався і сів на лаві (І. Кириленко);

Йшла [Обринська] рівною, поважною ходою, а заразом якось скромно... (О. Кобилянська);

Дві товсті русяві коси скромно, але зі смаком короною вінчали горду голівку (Іван Ле);

Вона вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті (І. Кочерга);

Цієї зими скромно, без весілля, одружились вони (Є. Кротевич);

Де-не-де скромно синіли в жовтій стерні нескошені осиротілі волошки (О. Донченко);

Скромно поцятковані груди кулика і друге крильце були закривавлені (М. Стельмах);

Почав [письменник] жити з приватних лекцій. В Ічні скромно оплачувався цей труд (С. Васильченко);

Кравчиня передмістя. Це треба підкреслити, щоб стало зрозумілим, як скромно заробляла й жила ця дівчина (Ірина Вільде);

Жив він спокійно і скромно (В. Еллан-Блакитний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скромно — Присл. до скромний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скромно — скро́мно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. скромно — СКРО́МНО. Присл. до скро́мний. Софія тільки злегка всміхнулась на відповідь, скромно спустивши очиці (Л. Укр., III, 1952, 502); Гармоніст підкреслено скромно привітався і сів на лаві (Кир., Вибр. Словник української мови в 11 томах