скручений

СКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скрути́ти.

Він виліз з брички, підійшов до риштовання і тупо поглянув на мотузку, нерівну і трохи скручену (Коцюб., II, 1955, 196);

Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Бажан, Роки, 1957, 235);

Яків виліз на піч, мовчки вийняв з кишені скручену в дудку маленьку книжечку й кинув Грицькові.— Читай, батьку! (Вас., І, 1959, 169);

Скільки тут добра — і готові задники,.. і передки, і червона шкіра, скручена жужмом (Чаб., Катюша, 1960, 158);

З вересня до квітня на деревах можна побачити листки, скручені павутинням докупи (Колг. Укр., 5, 1962, 41);

Вона щось прала.. Збоку лежала скручена ковбасками білизна (Грим., Незакінч. роман, 1962, 192);

Отаман став.. в човні, коло його ніг лежала кодола, скручена кружалом, неначе гадюка (Н.-Лев., II, 1956, 227);

Коси Лукії скручені на потилиці високим.. вузлом (Гончар, Тронка, 1963, 200);

Як глянула вона на Чіпку, що з скрученими назад руками стояв.., несамовито залилась божевільним сміхом (Мирний, І, 1949, 412);

Металеві кільця скували його [орла] ноги, крила були скручені на спину (Тулуб, В степу.., 1964, 152);

Закіптюжені хлопці з польового дозору саме вивалюють з передньої тачанки скрученого віжками офіцера (Гончар, II, 1959, 338);

Ноги зв’язали, руки зв’язали, у рот упхнули онучу. Зганьблена, скручена, сиділа на коні Маруся (Хотк., II, 1966, 244);

// скру́чено, безос. присудк. сл.

Крамольний «Друг» був закритий, і всім урочисто було оголошено, що голову гідрі нарешті скручено (Кол., Терен.., 1959, 253);

// У знач. прикм.

Лунко ляснули в темряві скручені віжки (Вас., І, 1959, 289);

Прохор попростував до саду й почав там оббирати на гілках сухе скручене листя (Шиян, Баланда, 1957, 69);

На згарищах чорніли обгорілі бильця залізних ліжок, скручена бляха (Кучер, Голод, 1961, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скручений — скру́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скручений — СКРУЧЕНИЙ – СКРЮЧЕНИЙ Скручений. Звитий, сплетений; відокремлений тощо: скручений мотузок, скручене перевесло, скручене листя на дереві, скручена гайка. Скрючений. Зігнутий, скорчений: скрючені пальці, скрючене тіло, скрючені руки. Літературне слововживання
  3. скручений — (про людину), зігнутий, скарлючений, скімлений, скорчений, скрючений, скукурчений Фразеологічні синоніми: скручений бубликом; скручений кільцем; скручений клубком (клубочком); скручений трубкою; скручений у клубочок; скручений у три погибелі Словник синонімів Вусика
  4. скручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скрутити. || скручено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скручений — СКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до скрути́ти. Він виліз з брички, підійшов до риштовання і тупо поглянув на мотузку, нерівну і трохи скручену (М. Коцюбинський); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (М. Словник української мови у 20 томах
  6. скручений — Скру́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)