1. Словник української мови в 11 томах

скрючений

СКРЮ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до скрю́чити 1.

Нероб омріяний Ваал На горах золота сидить, І з пальців, скрючених від жаху, Під молитви й церковний спів Стікає кров робітників… (Сос., І, 1957, 471);

Постаті Дмитра та Дзюби зникають у клубку скрючених злобою та істерією ворожих тіл (Коз., Гарячі руки, 1960, 101);

// У знач. прикм.

— Ну-ну! Я тобі дам! — посварилася на його своїм скрюченим пальцем баба. — Ви всі, бачу, шибеники однакові (Мирний, 111, 1954, 303);

Лишився Рос лежати під плотом, на снігу, із виряченими очима, скрюченими руками, поцілений кулею у серце (Скл., Карпати, II, 1954, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрючений — скрю́чений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. скрючений — див. кривий; скручений Словник синонімів Вусика
  3. скрючений — -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до скрючити 1). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скрючений — СКРЮ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. до скрю́чити 1. Нероб омріяний Ваал На горах золота сидить, І з пальців, скрючених від жаху, Під молитви й церковний спів Стікає кров робітників... (В. Словник української мови у 20 томах