1. Словник української мови в 11 томах

скубонути

СКУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Підсил. до скубну́ти.

[Xведір:] Бачиш, що батько від тебе розумніший?.. (Знову скубе його за чуба). [Демид:] Ой-ой!..аж сльози потекли з очей, так скубонули!.. (Кроп., III, 1959, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скубонути — скубону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скубонути — див. рвати; щипати Словник синонімів Вусика
  3. скубонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Підсил. до скубнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скубонути — СКУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. Підсил. до скубну́ти. [Хведір:] Бачиш, що батько від тебе розумніший?.. (Знову скубе його за чуба). [Демид:] Ой-ой! .. аж сльози потекли з очей, так скубонули!.. (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  5. скубонути — СКУ́БТИ (про тварин, птахів — рвати траву, листя губами, зубами, дзьобом), СКУ́БАТИ, ЩИПА́ТИ. — Док.: скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти (вскубну́ти), щипну́ти, ущипну́ти (вщипну́ти). Кінь, пущений вільно, почав скубти траву (В. Словник синонімів української мови
  6. скубонути — Скубонути, -ну, -неш гл. Сильно дернуть. О. 1862. IV. Слов. Словник української мови Грінченка