скубти
СКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. скуб, ла, ло; і СКУ́БА́ТИ, ску́ба́ю, ску́ба́єш, недок., перех.
1. Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь.
У матері затіпались губи, вона хутко нахилилась і почала сухими пальцями скубти торочки на скатерці (Панч, В дорозі, 1959, 136);
Бовдюг скубе рукою рижого вуса, поважно киває головою (Тют., Вир, 1964, 207);
Вже засинаючи, Давид почув, як щось дрібно затупотіло по долівці, підійшло до постелі і почало скубати її (Стельмах, І, 1962, 140);
// також без додатка. Захоплюючи пальцями, дзьобом, зубами і т. ін. волосся, пір’я, вовну тощо, завдавати болю.
Кинулися [хлопці] до Кирила і почали скубти (Мирний, І, 1954, 151);
Пташки метушаться в клітках, щебечуть, чіпляються за дротинки, скубуть одна одну (Коп., Як вони.., 1948, 3);
// також без додатка, розм. Караючи кого-небудь, смикати за волосся, вуха і т. ін.
— Послушників скубе [отець Тарасій] за коси так, що трохи голови не одірве (Н.-Лев., III, 1956, 396);
[Xимка (обніма його і, беручи за ухо, стиха скубе):] А це тобі, щоб ти так ніколи не робив, як досі… (Мирний, V, 1955, 247);
// перен., розм. Знущатися з кого-небудь; гнобити, визискувати когось.
— Фрігійське плем’я не проклято, Що всякий єретик скубе (Котл., І, 1952, 244);
— Уже наше таке життя: то з того боку рвуть, то з другого — скубуть.. Хіба ти сама не знаєш, як жили? Не покращало… (Мирний, III, 1964, 108).
2. Обривати посмиком що-небудь.
Олександра сиділа оддалік та скубла китицю білого цвіту акації (Коцюб., І, 1955, 36);
Дарка скубе по дорозі зелені ще порічки (Вільде, Повнол. діти, 1960, 9);
*Образно. Вітер скуб солому по стріхах, а на розриті городи спускались хмари ворон (Коцюб., II, 1955, 77);
// Відриваючи що-небудь губами, зубами, дзьобом, з’їдати; щипати.
На припоні коні отаву скубуть (Шевч., І, 1963, 94);
[Бабуся:] Пасіться, любі каченятка, Скубіть собі м’яку травичку (Олесь, Вибр., 1958, 476);
Пас [чоловік] свої два пишні молоді воли; ні, не пас, а пускав їх лише, щоб нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна.., щоб їх грубі писки могли її скубати (Коб., І, 1956, 540);
// Очищати від пір’я (забиту птицю); патрати.
[Морозиха:] Візьми ж котра курей та поріж за хатою, а тоді вже й скубти!.. (Кроп., І, 1958, 78);
— Ви маєте тепер свої клопоти: кури різати… індики скубати… (Вільде, Сестри.., 1958, 572);
*Образно. — Ми оба не з тих золотих птахів, щоб їх можна скубти (Фр., VII, 1951, 355);
// перен. Діставати, одержувати що-небудь хитрістю, силою і т. ін.; уривати.
◊ Воло́сся ску́бти [на голові́ (на собі́)] — те саме, що Воло́сся рва́ти [на голові́ (на собі́)] ( див. воло́сся).
Принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл., 1968, 158).
3. Роздираючи, робити пухнастим (вовну і т. ін.).
Старі на печі, вовну скубучи, кихкають (Барв., Опов.., 1902, 103);
— Куди вже вам битись з козаками! Скубти б вам тільки вовну з татарками та пір’я дерти татаркам на перини (Н.-Лев., VII, 1966, 241);
// Смикати вовну і т. ін., виводячи нитку при прядінні.
Сиділа [Мар’яна] недалеко від лежанки й пряла кужіль, з правої.. руки, крутячись, опускався важкий починок, а ліва — скубла й скубла м’яку пряжу (Стельмах, II, 1962, 399);
Кулина мовчки сіла за прядку, скубла волокно, слинила й тягла нитку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 234);
Мати скубе мичку; раз по раз попльовує в пучки і.. співає (Кос., Новели, 1962, 20);
// Смикаючи, розбирати на пасма.
Ми заходилися скубти старий канат, мочити його і розмочалювати, готуючи в той же час патички, щоб запихати цю паклю в щілини (Ю. Янов., II, 1958, 69);
// також без додатка. Відокремлювати пухнасті відростки від стрижня пера.
Стара матушка примощувалась під грубою, ставила перед собою решето з пір’ям і скубла (Коцюб., І, 1955, 329);
[Одарка:] Вам тепера тільки казок казати та скубти пір’я — ото ваша уся й робота (Кроп., І, 1958, 102).
4. розм. Необережно або невміло стригти.
Волторник ще випив і почав стригти. Довго він скуб мене. Одщипнув ножицями шматочок вуха (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 11);
Вона посадила Антона до вікна.. і почала стригти й скубти голову, бакенбарди, бороду… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145).
Значення в інших словниках
- скубти — ску́бти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скубти — Скубати; (за чуба) смикати, сіпати, чубити; (траву) щипати; (ягоди) рвати, обривати; (курку) патрати, обскубувати; (голову) невміло стригти; П. гнобити, визискувати. Словник синонімів Караванського
- скубти — див. рвати; щипати Словник синонімів Вусика
- скубти — -бу, -беш; мин. ч. скуб, -ла, -ло; і скубати, скубаю, скубаєш, недок., перех. 1》 Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь. || також без додатка. Захоплюючи пальцями, дзьобом, зубами і т. ін. волосся, пір'я, вовну тощо, завдавати болю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скубти — СКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. скуб, ла, ло; СКУ́БА́ТИ, ску́ба́ю, ску́ба́єш, недок., кого, що. 1. Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь. У матері затіпались губи, вона хутко нахилилась і почала сухими пальцями скубти торочки на скатерці (П. Словник української мови у 20 томах
- скубти — З хлопа усі живуть, тому його й скубуть. Хліборобів усе використовують, бо інакше не жили б. Скубуть, як собаки здохлу вівцю. Сильні використовують безсильних. Приповідки або українсько-народня філософія
- скубти — (аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. Фразеологічний словник української мови
- скубти — ПА́ТРАТИ (очищати від пір'я забиту птицю), ОБПА́ТРЮВАТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ОБСКУ́БУВАТИ (ОБСКУБА́ТИ), ОСКУБУВАТИ (ОСКУБАТИ), ОПА́ТРЮВАТИ рідше. — Док.: ви́патрати, попа́трати, обпа́трати, обску́бти, оску́бти розм. опа́трати. Словник синонімів української мови
- скубти — Ску́бти, скубу́, -бе́ш, -бу́ть; скуб, ску́бла; скуби́, -бі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скубти — Скубти, -бу, (-блю), -беш гл. Дергать (шерсть), щипать, ощипывать, драть (за волосы). Кудельки не скубла. Мет. 213. Скублю (скубу) не пера, їм не мясо. Ном., стр. 293, № 92. Чужий лоб скубти, треба й свого наставити. Ном. № 11931. На припоні коні отаву скубуть. Шевч. Словник української мови Грінченка