слабіти
СЛАБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Те саме, що сла́бнути.
Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Вовчок, І, 1955, 314);
Робота взимку, в душній хаті та в чаду від каганця, була ще важча для малоздорової Оксани, і вона марніла та слабіла ще дужче (Л. Янов., І, 1959, 32);
Руки його слабіли і тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Тют., Вир, 1964, 116);
Без діла слабіє сила (Укр.. присл.., 1955, 84).
2. Бути слабим (у 1 знач.); хворіти.
Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставала слабіть і вмирати (Н.-Лев., II, 1956, 211).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слабіти — слабі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- слабіти — див. хворіти Словник синонімів Вусика
- слабіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Те саме, що слабнути. 2》 Бути слабим (у 1 знач.); хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слабіти — Слабішати, слабшати, зіслабішати, зіслабшити, послабішати, послабшати, незмагати, незмогти Словник чужослів Павло Штепа
- слабіти — СЛАБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Те саме, що сла́бнути. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Марко Вовчок); Робота взимку... Словник української мови у 20 томах
- слабіти — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
- слабіти — Слабіти, -бію, -єш гл. = слабувати. На очі слабів. КС. 1884. VIII. 720. Словник української мови Грінченка