славлення
СЛА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. сла́вити 1, 2.
Співи та славлення дівчат, гомін людський, музика, захід сонця..— усе помішалося, переплуталося (Вовчок, Вибр., 1946, 181);
«Троянди й виноград» [М. Рильського] — книга новаторська своїм змістом. Присвячена красі природи, славленню праці і мистецтва, вона в той же час гостро актуальна і злободенна (Криж., М. Рильський, 1960, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- славлення — сла́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- славлення — -я, с. Дія за знач. славити 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- славлення — СЛА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. сла́вити 1, 2. Співи та славлення дівчат, гомін людський, музика, захід сонця .. – усе помішалося, переплуталося (Марко Вовчок); “Троянди й виноград” [М. Рильського] – книга новаторська своїм змістом. Словник української мови у 20 томах