слободи

СЛОБО́ДИ, бі́д, мн., іст. Пільги, привілеї, які надавалися на певний час тим, що оселялися на незаселених землях.

Людей закликали на слободи на двадцять років, слободи вже кінчаються, а селяни не хочуть втрачати волі: і одні пробують тікати, а інші мстяться й пристають до козаків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 186);

// Незаселені землі, на яких селилися ті, хто втікав від панського гніту.

Піщани закричали,.. що від поляків діди та батьки їх тікали сюди на слободи, а тепер поляків сюди посилають панувати (Мирний, І, 1949, 189);

Гайчура мусив тепер відбувати панщину, як і всі посполиті. Спробував він утекти знову кудись на слободи, але не зайшов і до другого хутора, як гайдуки Сенявського настигли і, закованого в заліза, привели назад (Панч, Гомон. Україна, 1954, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слободи — -бід, мн., іст. Пільги, привілеї, які надавалися на певний час тим, хто оселився на незаселених землях. || Незаселені землі, на яких селилися ті, хто втікав від панського гніту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. слободи — СЛОБО́ДИ, бі́д, мн., іст. Пільги, привілеї, які надавалися на певний час тим, що оселялися на незаселених землях. Людей закликали на слободи на двадцять років, слободи вже кінчаються, а селяни не хочуть втрачати волі: і одні пробують тікати... Словник української мови у 20 томах