слободи

СЛОБО́ДИ, бі́д, мн., іст.

Пільги, привілеї, які надавалися на певний час тим, що оселялися на незаселених землях.

Людей закликали на слободи на двадцять років, слободи вже кінчаються, а селяни не хочуть втрачати волі: і одні пробують тікати, а інші мстяться й пристають до козаків (П. Панч);

// Незаселені землі, на яких селилися ті, хто втікав від панського гніту.

Піщани закричали, .. що від поляків діди та батьки їх тікали сюди на слободи, а тепер поляків сюди посилають панувати (Панас Мирний);

Гайчура мусив тепер відбувати панщину, як і всі посполиті. Спробував він утекти знову кудись на слободи, але не зайшов і до другого хутора, як гайдуки Сенявського настигли і, закованого в заліза, привели назад (П. Панч).