словник

СЛОВНИ́К, а́, ч.

1. Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і т. ін.).

Словники — справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом — є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового, духовного багатства (Рильський, IX, 1962, 124);

Перші українські словники кінця XVI — початку XVII ст. мали значення своєрідних енциклопедичних довідників (Вітч., 5, 1969, 185);

Орфографічний словник; Перекладний словник.

Диференціа́льний словни́к див. диференціа́льний;

Тлума́чний словни́к див. тлума́чний;

Часто́тний словни́к див. часто́тний.

2. тільки одн. Сукупність слів, які використовуються в чиїй-небудь мові.

Радію кожному слову, що входить у твій [П. Тичини] словник (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 60);

Словник Михайла Окуня («Розумний і дурень») рясніє такими термінами, як «розписка», «вексель», «квитанція», «трактат», «комерція» (Життя К.-Карого, 1957, 182);

// Сукупність слів певної мови; лексика.

Окремі діалектизми можуть увійти і входять до словника літературної мови, втративши своє вузьке, місцеве значення (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 9).

∆ Акти́вний словни́к див. акти́вний;

Паси́вний словни́к, лінгв.— запас слів у будь-якого носія мови, значення яких він розуміє, але сам їх не вживає.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словник — словни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. словник — [слоўник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. словник — -а, ч. 1》 Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і т. ін.). Орфографічний словник. Тлумачний словник. 2》 тільки одн. Сукупність слів, які використовуються в чиїй-небудь мові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. словник — СЛОВНИ́К, а́, ч. 1. Зібрання слів (або морфем, словосполучень), розташованих, як правило, в алфавітному порядку, з тлумаченням, поясненням, перекладом на іншу мову або інформацією про предмети, що позначаються словами. Словник української мови у 20 томах
  5. словник — Сукупність слів певної мови, зібраних за певними ознаками і, як правило, впорядкованими за алфавітом; книжка, яка містить таку сукупність; розрізняють: лінгвістичні с. пояснюють значення слів або подають їх іншомовні відповідники; предметні... Універсальний словник-енциклопедія
  6. словник — ЛЕ́КСИКА (словниковий склад), СЛОВНИ́К, ЛЕКСИКО́Н книжн. Зібрана й зафіксована в словниках лексика будь-якого народу становить його мовну скарбницю, історію життя, його світобачення і світовідчуття (з журналу); Незвичайно барвиста, багата словником... Словник синонімів української мови
  7. словник — Словни́к, -ка́, -ко́ві, у -нику́ і -нико́ві; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. словник — рос. словарь 1. Лексичний та словниковий склад мови, діалекту окремої соціальної групи, письменника. 2. Сукупність слів, термінів, понять, розміщених в алфавітному порядку, основне призначення яких полягає в тому... Eкономічна енциклопедія
  9. словник — Словник, -ка м. Словарь. Словник української мови Грінченка