словотвір

СЛОВОТВІ́Р, во́ру, ч., грам.

1. Творення слів у мові, а також способи їх творення.

Словотвір — творення від існуючих у мові слів та їх форм нових слів або форм з новим значенням чи відтінками значень за допомогою відповідних лексико-граматичних засобів (Сл. лінгв. терм., 1957, 173);

// Новоутворене слово.

Особливу цікавість [у думах] являють складні, подібні до гомерівських, прикметники та іменники: домодержавець, злосупротивна (хвиля), людославне (Запорожжя) і т. ін. У піснях таких словотворів, скільки нам відомо, нема або майже нема (Рильський, IX, 1962, 229);

Письменник [М. Старицький] прагнув збагатити українську літературну мову. Звичайно, не всі його словотвори увійшли до літературної мови, але деякі здобули право на життя (Іст. укр. літ., І, 1954, 415).

2. Галузь мовознавства, що вивчає будову слів і способи їх творення.

При вивченні слова розрізняють словотвір, що охоплює морфологічні елементи, які формують лексичне значення граматично виражених понять, так звані словотворчі елементи, і словозміну (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 343);

Відзначено, що поступові, еволюційні зміни в структурі української мови відбуваються в наш час не лише в галузі лексики і фразеології, а й у словотворі (Мовозн., XVI, 1961, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словотвір — СЛОВОТВІ́Р лінгв. (утворення нових слів), СЛОВОТВО́РЕННЯ. Словник синонімів української мови
  2. словотвір — словотві́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. словотвір — Словотві́р, -тво́ру, -тво́рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. словотвір — СЛОВОТВІ́Р, во́ру, ч., лінгв. 1. Роздіп мовознавства, що вивчає будову і творення похідних слів. Розвиток теорії словотвору йде в плані подолання висунутих Ф. Де Соссюром дихотомій (з наук. літ.). 2. Новоутворенне слово. Письменник [М. Словник української мови у 20 томах
  5. словотвір — -вору, ч., грам. 1》 Творення слів у мові, а також способи їх творення. || Новоутворене слово. 2》 Галузь мовознавства, що вивчає будову слів і способи їх творення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. словотвір — (дія) словотворення; (слово) новотвір, неологізм, неґ. коване слово. Словник синонімів Караванського
  7. словотвір — 1. процес творення нових слів за властивими певній мові моделями; 2. розділ мовознавства, який вивчає усі аспекти утворення, функціонування, будови і т. п. слів. Універсальний словник-енциклопедія
  8. словотвір — СЛОВОТВІР – СЛОВОТВОРЕННЯ – СЛОВОТВОРЧІСТЬ Словотвір, -твору. 1. Творення нових слів у мові, а також способи їх творення: словотвір іменників, морфологічний словотвір. 2. Новоутворене слово. Літературне слововживання