словотворчість
СЛОВОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж. Творення нових слів.
Шевченко, як виразник могутньої словотворчості народу, підніс українську народну мову до рівня високорозвинених літературних мов своєї епохи (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 6);
Народ — творець і вічний, невтомний збагачувач, удосконалювач своєї мови; народна словотворчість — невичерпне, криштально-чисте джерело цього збагачення й удосконалення (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- словотворчість — словотво́рчість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- словотворчість — -чості, ж. Творення нових слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- словотворчість — СЛОВОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж. Творення нових слів. Шевченко, як виразник могутньої словотворчості народу, підніс українську народну мову до рівня високорозвинених літературних мов своєї епохи (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах